1. Словник української мови у 20 томах

трагедія

ТРАГЕ́ДІЯ, ї, ж.

1. Драматичний жанр, твори якого відзначаються гостротою та непримиренністю конфлікту особистого чи громадського характеру й закінчуються звичайно тим, що герой гине.

[Монтаньяр:] Сі декламації, мій пане, зайві, трагедія класична вийшла з моди (Леся Українка);

Слово “драма” вживається .. також і у вузькому значенні – як назва окремого драматичного жанру, поряд із такими жанрами, як трагедія, комедія, водевіль (з наук. літ.);

Що розвивається в трагедії? Яка мета її? Людина і народ. Доля людська, доля народна (з наук.-попул. літ.);

// Окремий твір цього жанру.

Мені здається, що дуже трудно цю трагедію [“Гамлет”] перекласти на нашу мову (Панас Мирний);

У Байрона єсть переклад Евріпідового “Прометея”, а я іменно [саме] думала, де б мені взяти сю трагедію (Леся Українка);

// Вистава на сцені такого твору.

Грали історичну трагедію на п'ять дій з життя перського царя Кіра, з балетами й інтермедіями (З. Тулуб);

Дивитися трагедію; Ставити трагедію.

2. перен. Велике горе, нещастя, загальнонародне чи особисте, спричинене гострим, непримиренним конфліктом.

Була якась тиха, мовчазна трагедія в його сімейнім життю [житті] (І. Франко);

Війна в усі віки була трагедією людства, трагічним перехрестям у житті солдата (Іван Ле);

Трагедія Стефаникових героїв – це трагедія людей, які під впливом тяжких обставин життя змушені приглушувати, давити в собі людське начало (з наук. літ.);

// Нещасний випадок, приголомшлива подія.

Описувати не буду, що се було, – нехай колись при нагоді розкажу, – але вірте на слово, що се була страшна трагедія, не кождий може таке витримати (Леся Українка);

Тут [у Помпеї] сталася трагедія, якої Не міг створити навіть і Шекспір (Л. Дмитерко).

3. кого, чого, в чому. Те саме, що трагі́зм 2.

Полонези, мазурки, прелюдії Шопена становлять у своїй цілості болюче схвильовану розповідь про трагедію Польщі, трагедію польського народу (М. Рильський);

Трагедія в тому, що та його добра, по-своєму розумна мама надто вже затуркана життям, надто вже обмежена в силу обставин у своєму світогляді, щоб зрозуміти пориви сина (Ірина Вільде).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. трагедія — траге́дія іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. трагедія — (від гp. tragoеdia) драматичний жанр, для якого характерні гостpота й непpимиpенністьзображуваних конфлiктів: “Король Лір”, “Макбет” (В. Шекспір), “Сава Чалий” (І. Карпенко-Карий). Словник стилістичних термінів
  3. трагедія — (клясична) драма, (напівкомедія) трагікомедія; П. (в житті) нещастя, горе, ід. гірка чара <�чаша>, удар долі; ОК. нещасний випадок, аварія, катастрофа, стихійне лихо, жахливий злочин; (існування) трагізм, жахливість; п! КРАХ. Словник синонімів Караванського
  4. трагедія — траге́дія (лат. tragoedia, з грец. τραγψδία, від τράγος – козел і φδή – пісня) 1. Драматичний жанр, для якого характерні гострота й непримиренність зображуваних конфліктів. 2. Переносно – нещастя, страшна подія; тяжке переживання, безвихідь, що може призвести до загибелі. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. трагедія — -ї, ж. 1》 Драматичний жанр, твори якого відзначаються гостротою та непримиренністю конфлікту особистого чи громадського характеру й закінчуються звичайно тим, що герой гине. || Окремий твір цього жанру. || Вистава на сцені такого твору. 2》 перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. трагедія — Драматичний твір, в основу якого покладено дуже гострий, непримиримий і життєво важливий для певної епохи конфлікт, що провадить до поразки, часто й загибелі героя; виникла у Стародавній Греції; традиції античної т. розвивала класицистична т. XVII ст. Універсальний словник-енциклопедія
  7. трагедія — роби́ти / зроби́ти траге́дію з чого. Уявляти собі щось надто важким і безнадійним; безпідставно драматизувати щось. Десятки тисяч наших дівчат воюють, і не тільки в медсанбатах, а й на передовій, і не роблять з того трагедії (Л. Первомайський). Фразеологічний словник української мови
  8. трагедія — НЕЩА́СТЯ (нещаслива пригода, подія, що завдає кому-небудь страждання; душевний стан людини чи людей або соціально-моральний стан людей, народу, країни, зумовлений нещасливою подією, стражданням і т. ін.), БІДА́, ГО́РЕ підсил., ЛИ́ХО підсил. Словник синонімів української мови
  9. трагедія — Траге́дія, -дії, -дією (гр.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. трагедія — ТРАГЕ́ДІЯ, ї, ж. 1. Драматичний жанр, твори якого відзначаються гостротою та непримиренністю конфлікту особистого чи громадського характеру й закінчуються звичайно тим, що герой гине. Словник української мови в 11 томах