1. Словник синонімів української мови

трагедія

НЕЩА́СТЯ (нещаслива пригода, подія, що завдає кому-небудь страждання; душевний стан людини чи людей або соціально-моральний стан людей, народу, країни, зумовлений нещасливою подією, стражданням і т. ін.), БІДА́, ГО́РЕ підсил., ЛИ́ХО підсил.; БЕЗГОЛО́В'Я (БЕЗГОЛІ́В'Я) перев. із займ. моє, наше і т. ін. або мені, нам і т. ін., розм. (явище, що несе з собою тяжкі, згубні наслідки); ЗЛО (велике нещастя — в узагальненому знач.); ДРА́МА (тяжка, неприємна подія в житті людини, людей, що приносить душевні страждання; психічний стан, зумовлений цим стражданням); ТРАГЕ́ДІЯ (тяжка, жахлива подія в житті людини, народу і т. ін.; гнітючий психічний або соціально-моральний стан, зумовлений такою подією); НАПА́СТЬ розм., НАХА́БА розм., ПЕНЯ́ заст. (тяжка, неприємна подія, що зненацька захопила когось). З ним трапилось нещастя, придавила деревина (С. Чорнобривець); — Я (листоноша) бачу радість, я бачу й нещастя, я стою на порозі, всім знайомий, багатьом друг (Ю. Яновський); — Ой, лишечко! Ой, рятуйте! Ой, біда! — став пан Уласович не своїм голосом пробі кричати (Г. Квітка-Основ'яненко); Життя його було ясне і прозоре до дна. В ньому було мало горя, мало втрат, багато сміху, надій, сонця (О. Гончар); Від надміру води криничани терпіли часом справжнє лихо (О. Гончар); Вітрова Балка ждала завжди князя й терпіла його з гістьми, як справжнє своє безголов'я (А. Головко); — Бідні були.. і дуже сердиті, бо зла назбиралося на нашу голову сила-силенна за сотні літ... (О. Довженко); Відбувалися щоденні драми в домі, від яких матері ніяк не щастило ізолювати.. малого Григорія (І. Ле); Душевна драма; Війна у всі віки була трагедією людства, трагічним перехрестям у житті солдата (І. Ле); Пережити особисту трагедію; — І, лишенько, — об поли вдарила жінка, — ну, дня того нема, щоб не було якої напасті (А. Головко); Частенько (люди) дурощі снують, А доснуються до нахаби, — Тоді вже лихо тчуть (Л. Глібов); — Чи бачиш, як ми обідрались! Убрання, постоли порвались, Охляли, ніби в дощ щеня! ..Така нам лучилась пеня (І. Котляревський). — Пор. зли́годні.

ТРАГІ́ЗМ (кого, чого, в чому — надто важкий стан когось, чогось), ТРАГЕ́ДІЯ. Робітники зупинились: їм стало жаль молдувана. Господарське серце зрозуміло весь трагізм ситуації (М. Коцюбинський); Чим більше дивлюсь я на Київ, тим більше бачу, яку страшну трагедію пережив він (О. Довженко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. трагедія — траге́дія іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. трагедія — (від гp. tragoеdia) драматичний жанр, для якого характерні гостpота й непpимиpенністьзображуваних конфлiктів: “Король Лір”, “Макбет” (В. Шекспір), “Сава Чалий” (І. Карпенко-Карий). Словник стилістичних термінів
  3. трагедія — (клясична) драма, (напівкомедія) трагікомедія; П. (в житті) нещастя, горе, ід. гірка чара <�чаша>, удар долі; ОК. нещасний випадок, аварія, катастрофа, стихійне лихо, жахливий злочин; (існування) трагізм, жахливість; п! КРАХ. Словник синонімів Караванського
  4. трагедія — траге́дія (лат. tragoedia, з грец. τραγψδία, від τράγος – козел і φδή – пісня) 1. Драматичний жанр, для якого характерні гострота й непримиренність зображуваних конфліктів. 2. Переносно – нещастя, страшна подія; тяжке переживання, безвихідь, що може призвести до загибелі. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. трагедія — ТРАГЕ́ДІЯ, ї, ж. 1. Драматичний жанр, твори якого відзначаються гостротою та непримиренністю конфлікту особистого чи громадського характеру й закінчуються звичайно тим, що герой гине. Словник української мови у 20 томах
  6. трагедія — -ї, ж. 1》 Драматичний жанр, твори якого відзначаються гостротою та непримиренністю конфлікту особистого чи громадського характеру й закінчуються звичайно тим, що герой гине. || Окремий твір цього жанру. || Вистава на сцені такого твору. 2》 перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. трагедія — Драматичний твір, в основу якого покладено дуже гострий, непримиримий і життєво важливий для певної епохи конфлікт, що провадить до поразки, часто й загибелі героя; виникла у Стародавній Греції; традиції античної т. розвивала класицистична т. XVII ст. Універсальний словник-енциклопедія
  8. трагедія — роби́ти / зроби́ти траге́дію з чого. Уявляти собі щось надто важким і безнадійним; безпідставно драматизувати щось. Десятки тисяч наших дівчат воюють, і не тільки в медсанбатах, а й на передовій, і не роблять з того трагедії (Л. Первомайський). Фразеологічний словник української мови
  9. трагедія — Траге́дія, -дії, -дією (гр.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. трагедія — ТРАГЕ́ДІЯ, ї, ж. 1. Драматичний жанр, твори якого відзначаються гостротою та непримиренністю конфлікту особистого чи громадського характеру й закінчуються звичайно тим, що герой гине. Словник української мови в 11 томах