1. Словник стилістичних термінів

трагедія

(від гp. tragoеdia) драматичний жанр, для якого характерні гостpота й непpимиpенністьзображуваних конфлiктів: “Король Лір”, “Макбет” (В. Шекспір), “Сава Чалий” (І. Карпенко-Карий).

Джерело: Словник стилістичних термінів на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. трагедія — траге́дія іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. трагедія — (клясична) драма, (напівкомедія) трагікомедія; П. (в житті) нещастя, горе, ід. гірка чара <�чаша>, удар долі; ОК. нещасний випадок, аварія, катастрофа, стихійне лихо, жахливий злочин; (існування) трагізм, жахливість; п! КРАХ. Словник синонімів Караванського
  3. трагедія — траге́дія (лат. tragoedia, з грец. τραγψδία, від τράγος – козел і φδή – пісня) 1. Драматичний жанр, для якого характерні гострота й непримиренність зображуваних конфліктів. 2. Переносно – нещастя, страшна подія; тяжке переживання, безвихідь, що може призвести до загибелі. Словник іншомовних слів Мельничука
  4. трагедія — ТРАГЕ́ДІЯ, ї, ж. 1. Драматичний жанр, твори якого відзначаються гостротою та непримиренністю конфлікту особистого чи громадського характеру й закінчуються звичайно тим, що герой гине. Словник української мови у 20 томах
  5. трагедія — -ї, ж. 1》 Драматичний жанр, твори якого відзначаються гостротою та непримиренністю конфлікту особистого чи громадського характеру й закінчуються звичайно тим, що герой гине. || Окремий твір цього жанру. || Вистава на сцені такого твору. 2》 перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. трагедія — Драматичний твір, в основу якого покладено дуже гострий, непримиримий і життєво важливий для певної епохи конфлікт, що провадить до поразки, часто й загибелі героя; виникла у Стародавній Греції; традиції античної т. розвивала класицистична т. XVII ст. Універсальний словник-енциклопедія
  7. трагедія — роби́ти / зроби́ти траге́дію з чого. Уявляти собі щось надто важким і безнадійним; безпідставно драматизувати щось. Десятки тисяч наших дівчат воюють, і не тільки в медсанбатах, а й на передовій, і не роблять з того трагедії (Л. Первомайський). Фразеологічний словник української мови
  8. трагедія — НЕЩА́СТЯ (нещаслива пригода, подія, що завдає кому-небудь страждання; душевний стан людини чи людей або соціально-моральний стан людей, народу, країни, зумовлений нещасливою подією, стражданням і т. ін.), БІДА́, ГО́РЕ підсил., ЛИ́ХО підсил. Словник синонімів української мови
  9. трагедія — Траге́дія, -дії, -дією (гр.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. трагедія — ТРАГЕ́ДІЯ, ї, ж. 1. Драматичний жанр, твори якого відзначаються гостротою та непримиренністю конфлікту особистого чи громадського характеру й закінчуються звичайно тим, що герой гине. Словник української мови в 11 томах