трактування

ТРАКТУВА́ННЯ, я, с.

Дія за знач. трактува́ти¹ і трактува́тися¹ 1.

У трактуванні й оцінці “Правдою” творчості великого поета [Т. Шевченка] найбільш виразно розкрились головні засади її естетики (з наук. літ.);

Розмови пастухів .. при загальнім веселім настрою [настрої] сього [різдвяного] празника самі напрошувалися на комічне трактування (І. Франко);

Грецька легендарна література взагалі не мала такого великого нахилу, як орієнтальна, до песимістичного трактування сучасності в порівнянні з минулим (Леся Українка);

Своїм трактуванням ролі Риндички вона [Г. П. Затиркевич-Карпинська] викривала тип темної сільської жінки, скаліченої тяжким життям (з мемуарної літ.);

Журі мало змогу обізнатися із ставленням молодих вокалістів до трактування художніх образів, з їх відчуттям стилю виконуваних творів (з газ.).