1. Словник української мови у 20 томах

трактувати

ТРАКТУВА́ТИ¹, у́ю, у́єш, недок.

1. що. Витлумачувати, розглядати якусь проблему, висловлювати свої погляди з приводу певного питання.

З того, як художник трактує свої мотиви, можна пізнати його душу (М. Коцюбинський);

Трактуючи такі поняття, як “поневолення народу”, “любов до рідного краю” тощо, Леся Українка свідомо шукала паралелів до цих понять в історичному минулому (з наук. літ.);

// Характеризувати, зображувати образ, сюжет, тему тощо згідно зі своїми поглядами, розумінням.

Бернс або розвивав сюжет, який йому подобався, в дусі даної народної пісні, або по-своєму оригінально трактував події, про які в ній говорилось (з наук. літ.);

І Хоткевич у повісті “Камінна душа”, і Коцюбинський у повісті “Тіні забутих предків” трактують образи гуцулів у романтичному, баладному дусі (з наук. літ.);

Кожну тему можна трактувати по-різному. Один вдається до сатиричних засобів, другий користується гумором, інший висміює в жартівливій тональності (із журн.).

2. кого, що, рідко. Кваліфікувати, оцінювати, характеризувати певним чином.

Арештантів з “нижчих верств” – селян, ремісників .. – він [ключник Панило] трактував як псів (І. Франко);

– А вони [фашисти] нас трактували нижчою расою... (О. Гончар);

Той [емісар] занадто поважно трактував власну особу, аби встрявати в дрібні суперечки чи виявляти непотрібну амбітність (П. Загребельний);

– Оце бордо, третього літа, іноді його трактують як каберне (Олесь Досвітній).

3. заст. Вести переговори, домовлятися на певному рівні з представниками іноземної держави.

[Хмельницький:] Був час зі мною трактувати, коли мене Потоцькі ганяли за Дніпром (О. Корнійчук);

Смерть гетьмана коронного Станіслава Конецпольського, що знав козаків і вмів з ними трактувати, вибила з королевих рук найсильнішу зброю (П. Панч).

ТРАКТУВА́ТИ², у́ю, у́єш, недок., кого, заст.

Частувати, пригощати.

І побавився Іван в місті добре. Трактував і напоював знайомих ще ліпше, оповідав богато [багато] про свою пригоду (В. Стефаник);

– Сьогодні моя жінка, певне, трактуватиме мене куркою... а може, .. й горілкою... (Л. Смілянський);

// Приймати (гостей).

– Здоров був, братику! Бач, як гарно в нас трактують гостей? (П. Куліш).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. трактувати — трактува́ти 1 дієслово недоконаного виду витлумачувати; кваліфікувати; вести переговори трактува́ти 2 дієслово недоконаного виду частувати, пригощати рідко Орфографічний словник української мови
  2. трактувати — Трактува́ти (кого?, що?). 1. Сприймати, оцінювати, ставитися (до когось, чогось). Наші люди не вміють її [Кобринську] цінити, і єсли би поляки таку жінку мали, вони би її інакше трактували (Коб. Українська літературна мова на Буковині
  3. трактувати — Тлумачити, витлумачувати; (кого) ставитися до, обходитися з ким; З. частувати, пригощати; ІСТ. вести переговори. Словник синонімів Караванського
  4. трактувати — 1. поводитися, повестися, ставитися, поставитися, наставлятися, наставитися 2. обмірковувати, обміркувати, пообмірковувати, оцінювати, оцінити, пооцінювати, розважати, розважити, порозважати, розглядувати, розглядати, розглянути, розгледіти... Словник чужослів Павло Штепа
  5. трактувати — трактува́ти I.кваліфікувати, оцінювати, характеризувати (ст) трактува́ти II.частувати, пригощати (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. трактувати — Вести переговори Словник застарілих та маловживаних слів
  7. трактувати — I -ую, -уєш, недок. 1》 перех. Витлумачувати, розглядати якусь проблему, висловлювати свої погляди з приводу певного питання. || Характеризувати, зображувати образ, сюжет, тему тощо згідно зі своїми поглядами, розумінням. 2》 перех., рідко. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. трактувати — ПОЯ́СНЮВАТИ що (розповідаючи про щось, робити його ясним, зрозумілим, розкривати його особливості тощо), РОЗ'Я́СНЮВАТИ (РОЗ'ЯСНЯ́ТИ), ТРАКТУВА́ТИ перев. книжн., ПОЯСНЯ́ТИ заст.; З'ЯСО́ВУВАТИ, ВИСВІ́ТЛЮВАТИ, ОСВІ́ТЛЮВАТИ розм., ОБ'ЯСНЯТИ заст. Словник синонімів української мови
  9. трактувати — Трактува́ти, -ту́ю, -ту́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. трактувати — ТРАКТУВА́ТИ¹, у́ю, у́єш, недок. 1. перех. Витлумачувати, розглядати якусь проблему, висловлювати свої погляди з приводу певного питання. З того, як художник трактує свої мотиви, можна пізнати його душу (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  11. трактувати — Трактува́ти, -ту́ю, -єш гл. Угощать. Сват того не чує, охочо трактує. Лукаш. 133. Череваниха їх (гостей) трактувала. К. ЧР. 178. Словник української мови Грінченка