тремтючий
ТРЕМТЮ́ЧИЙ, а, е, рідко.
Те саме, що тремтя́чий 2.
Поздоровкавшись із сином, спиняється [батько] поглядом на змилених тремтючих конях: – Чого це гнали так? – Прикрутило, тату, – синове обличчя потемніло. – Гості в Хорлах, непрохані гості... (О. Гончар);
Бабуся, піймавши на базарі сусідку, помогоричивши, випила й сама і потанцювала з радощів, держачи тремтючими руками чарку... (Ганна Барвінок);
Раптом блиснули в мороці вікна соннії будинків, пробудились на хвилину та одразу і загасли, тільки відблиском тремтючим ледве-ледве променіють... (Дніпрова Чайка);
Писар засвітив свічки, старі батьки і Павло відступили дальше від стола, адвокати встали, а Пастка почала тремтючим голосом повторяти за суддею слова присяги (О. Маковей).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- тремтючий — тремтю́чий прикметник рідко Орфографічний словник української мови
- тремтючий — -а, -е, рідко. Те саме, що тремтячий 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
- тремтючий — ТРЕМТЛИ́ВИЙ (який часто й коротко трясеться, тремтить), ТРЕМТЯ́ЧИЙ (ТРЕМТЮ́ЧИЙ), ТРІПОТЛИ́ВИЙ, ТРЕ́ПЕТНИЙ (ТРЕ́ПІТНИЙ), ТРЕПЕТЛИ́ВИЙ рідко, ТРЕМКИ́Й рідко. — Пор. 1. тремті́ти. Словник синонімів української мови
- тремтючий — ТРЕМТЮ́ЧИЙ, а, е, рідко. Те саме, що тремтя́чий 2. Поздоровкавшись із сином, спиняється [батько] поглядом на змилених тремтючих конях: — Чого це гнали так? — Прикрутило, тату, — синове обличчя потемніло. Словник української мови в 11 томах