тремтячий
ТРЕМТЯ́ЧИЙ, а, е.
1. Дієпр. акт. до тремті́ти.
Тарас, змахнувши тремтячою від хвилювання рукою, став перегортати так давно втрачені малюнки (О. Ільченко);
Оксен сидів на своїх санях. Йому підвели тремтячого від холоду і пострілів трофейного коня (Григорій Тютюнник);
– Я був у Карла Павловича Брюллова. Він похвалив мій малюнок, – тремтячим від щастя голосом сказав Тарас (О. Іваненко);
[Неофіт-раб:] Жадаю віри в ту святую силу, що розум просвітить у найтемніших, і всіх людей збере в громаду вільну без пастиря, дозорця і без пана, а не в отару з пастухом свавільним, та з лютими собаками, тремтячу від голосу вовків, левів, шакалів .. і всякого хижацтва (Леся Українка);
* Образно. Одні робітники.., високо закидаючи сокири, рубали тремтячі від страху кущі (М. Коцюбинський).
2. Який тремтить (у 1, 2 знач.); здатний тремтіти, дрижати від чогось; тремтливий.
Стояла тополя уся в серпанку, струнка і тремтяча, як наречена, що йде до шлюбу (М. Коцюбинський);
Рум'яні пиріжки на величезних блюдах горами здіймались над жареними качками, фаршированими гусьми, над прозорими тремтячими холодцями в круглих мисках (О. Донченко);
// Який нервово, від хвилювання тощо здригається, рухається.
Через якийсь час дід вернувся із суду, блідий, тремтячий, немовби зламаний (І. Франко);
Лукія мовчала. Все її бліде обличчя з червоними очима, з тонкими тремтячими губами, виявляло велику борню душевну (Б. Грінченко);
// Миготливий, мерехтливий (про світло, вогонь і т. ін.).
З-за хмар височенько Пливе місяченько і сипле проміння тремтяче (М. Вороний);
Мріють у тремтячому мареві далекі села (Григорій Тютюнник);
// Переривчастий, дрижачий (про голос, звук).
Орфей бере флейту, притуляє до уст і видає такий тремтячий, жалібний тон, що дужий Зет не видержує і заливається слізьми, як дитина (Леся Українка);
* Образно. Я відчуваю біля себе тепле плече жінки, вона чудово пахне – якийсь солодкий, тремтячий запах, як звук віоліни (Ю. Яновський).
Значення в інших словниках
- тремтячий — тремтя́чий дієприкметник Орфографічний словник української мови
- тремтячий — див. зляканий Словник синонімів Вусика
- тремтячий — [треимт’ачией] м. (на) -чому/-ч'ім, мн. -ч'і Орфоепічний словник української мови
- тремтячий — -а, -е. 1》 Дієприкм. акт. теп. ч. до тремтіти. 2》 Який тремтить (у 1, 2 знач.); здатний тремтіти, дрижати від чогось; тремтливий. || Який нервово, від хвилювання тощо здригається, рухається. || Миготливий, мерехтливий (про світло, вогонь і т. ін.). || Переривчастий, дрижачий (про голос, звук). Великий тлумачний словник сучасної мови
- тремтячий — ТРЕМТЛИ́ВИЙ (який часто й коротко трясеться, тремтить), ТРЕМТЯ́ЧИЙ (ТРЕМТЮ́ЧИЙ), ТРІПОТЛИ́ВИЙ, ТРЕ́ПЕТНИЙ (ТРЕ́ПІТНИЙ), ТРЕПЕТЛИ́ВИЙ рідко, ТРЕМКИ́Й рідко. — Пор. 1. тремті́ти. Словник синонімів української мови
- тремтячий — Тремтя́чий, -ча, -че Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- тремтячий — ТРЕМТЯ́ЧИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. теп. ч. до тремті́ти. Тарас, змахнувши тремтячою від хвилювання рукою, став перегортати так давно втрачені малюнки (Ільч., Серце жде, 1939, 203); Оксен сидів на своїх санях. Словник української мови в 11 томах