1. Словник української мови у 20 томах

трепет

ТРЕ́ПЕТ, у, ТРЕ́ПІТ, поту, ч.

Те саме, що тремті́ння.

Стежив [Саїд Алі] за кожним рухом брови, за найніжнішим, немов розквітання бутона, трепетом її принадних уст (Іван Ле);

Віти дерев легенько тремтіли; і від цього трепету зайнялося і небо, і сонячне сяйво, і трави (Ірина Вільде);

І вона понесла в темінь своє важке тіло і трепет маленької свічечки, що роняла на пальці і землю воскові сльози (М. Стельмах);

Войовничі сурми наповнювали помешкання важким трепетом (І. Микитенко);

З сердечним трепетом наближався Максим до світлиці Мирослави (І. Франко);

Брав [опришок] Марусину голову в руки і цілував .. у трепоті, в безумстві (Г. Хоткевич).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. трепет — тре́пет іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. трепет — див. тремтіння Словник синонімів Вусика
  3. трепет — [трепеит] = трепіт -ту, м. (на) -т'і Орфоепічний словник української мови
  4. трепет — моск. трема трема Словник чужослів Павло Штепа
  5. трепет — -у, трепіт, -поту, ч. Те саме, що тремтіння. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. трепет — ТРЕ́ПЕТ, у, ТРЕ́ПІТ, поту, ч. Те саме, що тремті́ння. Стежив [Саїд Алі] за кожним рухом брови, за найніжнішим, немов розквітання бутона, трепетом її принадних уст (Ле, Міжгір’я, 1953, 16); Петрові не сподобався пильний погляд Ольги та трепіт її губів... Словник української мови в 11 томах
  7. трепет — Трепет, -ту м. Дрожаніе, содраганіе, трепетъ, ужасъ. Обняв мене великий страх 2 і трепет. К. Іов. 64. під трепетом. Въ страхѣ. Як прийшов п'яний, я під трепетом висидів цілу ніч Н. Вол. у. Словник української мови Грінченка