тривати

ТРИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок.

1. тільки 3 ос. Відбуватися протягом певного відрізку часу.

Напади нервові ослабли і тривають лишень кілька годин (В. Стефаник);

Усе це довго на письмі виходить І в пам'яті лишило довгий слід, А лиш хвилину в дійсності тривало (М. Рильський);

Бій тривав дві доби. Потім грім перекотився за Віслу (С. Журахович);

// Існувати, бути.

Біля кожної билини, під кожним листочком тривало своє маленьке, непомітне життя (О. Донченко);

// Продовжуватися.

Тиша тривала, напружена тиша чекання (В. Владко);

// Бути, триматися (про погоду, явища природи тощо).

В Бахчисараї тривала спека (Н. Рибак);

Тривала холодна полярна ніч (М. Трублаїні).

2. діал. Жити, існувати.

– Він [цар велетнів] триває в тім камені і пильнує сеї долини (І. Франко);

Співаки, щоб сто літ ви тривали, про концерт такий нам усім і не снилось (О. Маковей).

3. заст. Чекати.

– Треба тобі, Катре, ще потривати... – каже Маруся. – Вже не сила моя тривати (Марко Вовчок).

(1) Трива́й (трива́йте) лиш (лише́, лише́нь):

а) уживається як прохання почекати, не поспішати з чимось.

От і визвалася з них Домаха та й каже: “А тривайте лишень, я піду побіля нього, та вже ж не я буду, щоб він мене не заняв” (Г. Квітка-Основ'яненко);

Гануш задивився на неї й крикнув: “Замочишся, чорнобрива! Тривай, я тебе пересаджу на берег!” (І. Нечуй-Левицький);

б) уживається для вираження пригадування.

– Хто ж таки лякає так жінок? Але ж і в тебе, тривай, була мати: не вовчиця тебе на світ породила! (П. Куліш);

[Маруся:] І не бува тобі хоч трохи смутно? [Галя:] Ні, не бува... Е, ні, тривай – буває (В. Самійленко);

в) уживається для вираження погрози, попередження.

“Тривайте ж, – так собі подумав раз уночі, як не спав з нудьги [Демко], – я вас усіх провчу” (Г. Квітка-Основ'яненко);

На мене гримнула бабуся: “Тривай, старий ласун, тривай! Колись застукаю... діждуся...” (Л. Глібов).