тризуб
ТРИЗУ́Б, а, ч.
1. Прадавній священний символ триєдиного Бога і єдності світобудови, що виник задовго до християнства.
2. Державний герб Київської Русі – України за князювання Володимира Великого.
На монетах вибивалася подоба князя і родовий знак (герб) – Тризуб. Збереглися монети Володимира, Ярослава і Святополка (з наук. літ.).
3. Державний герб УНР і Директорії (1917–1920).
4. Символ українських національно-визвольних змагань.
5. Малий державний герб незалежної України від 1991 р.
6. У древньогрецькій і давньоримській міфологіях – зброя бога морів – Посейдона-Нептуна.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- тризуб — тризу́б іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- тризуб — див. ГЕРБ. Словник синонімів Караванського
- тризуб — [тризуб і триезуб] -ба, м. (на) -б'і, мн. -бие, -б'іў Орфоепічний словник української мови
- тризуб — -а, ч. 1》 Прадавній священний символ триєдиного Бога і єдності світобудови, що виник задовго до християнства. 2》 Державний герб Київської Русі – України за князювання Володимира Великого. 3》 Державний герб УНР і Директорії (1917-1920). Великий тлумачний словник сучасної мови
- тризуб — Родовий знак Рюриковичів часів Київської Русі; значення спірне (сокіл, якір, символ триєдинства світу тощо); 1918 Центральна Рада встановила т. як герб України; після 1920 використовувався як державний герб укр. Універсальний словник-енциклопедія