тризуб
три́зуб
[тризуб і триезуб]
-ба, м. (на) -б'і, мн. -бие, -б'іў
Джерело:
Орфоепічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- тризуб — тризу́б іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- тризуб — див. ГЕРБ. Словник синонімів Караванського
- тризуб — ТРИЗУ́Б, а, ч. 1. Прадавній священний символ триєдиного Бога і єдності світобудови, що виник задовго до християнства. 2. Державний герб Київської Русі – України за князювання Володимира Великого. Словник української мови у 20 томах
- тризуб — -а, ч. 1》 Прадавній священний символ триєдиного Бога і єдності світобудови, що виник задовго до християнства. 2》 Державний герб Київської Русі – України за князювання Володимира Великого. 3》 Державний герб УНР і Директорії (1917-1920). Великий тлумачний словник сучасної мови
- тризуб — Родовий знак Рюриковичів часів Київської Русі; значення спірне (сокіл, якір, символ триєдинства світу тощо); 1918 Центральна Рада встановила т. як герб України; після 1920 використовувався як державний герб укр. Універсальний словник-енциклопедія