1. Універсальний словник-енциклопедія

тризуб

Родовий знак Рюриковичів часів Київської Русі; значення спірне (сокіл, якір, символ триєдинства світу тощо); 1918 Центральна Рада встановила т. як герб України; після 1920 використовувався як державний герб укр. еміграцією, а також Карпатською Україною (1939); з 1992 гол. елемент Державного Герба України.

Джерело: Універсальний словник-енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тризуб — тризу́б іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. тризуб — див. ГЕРБ. Словник синонімів Караванського
  3. тризуб — [тризуб і триезуб] -ба, м. (на) -б'і, мн. -бие, -б'іў Орфоепічний словник української мови
  4. тризуб — ТРИЗУ́Б, а, ч. 1. Прадавній священний символ триєдиного Бога і єдності світобудови, що виник задовго до християнства. 2. Державний герб Київської Русі – України за князювання Володимира Великого. Словник української мови у 20 томах
  5. тризуб — -а, ч. 1》 Прадавній священний символ триєдиного Бога і єдності світобудови, що виник задовго до християнства. 2》 Державний герб Київської Русі – України за князювання Володимира Великого. 3》 Державний герб УНР і Директорії (1917-1920). Великий тлумачний словник сучасної мови