1. Словник української мови у 20 томах

трилистий

ТРИЛИ́СТИЙ, а, е.

Який має листя, розділене натроє; із трійчастими листками.

Червоні помпони конюшини, немов їжачки, стовбурчили щетину з трилистих підставок (М. Коцюбинський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. трилистий — трили́стий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. трилистий — -а, -е. Який має листя, розділене натроє; із трійчастими листками. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. трилистий — ТРИЛИ́СТИЙ, а, е. Який має листя, розділене натроє; із трійчастими листками. Червоні помпони конюшини, немов їжачки, стовбурчили щетину з трилистих підставок (Коцюб., II, 1955, 214). ∆ Трили́стий бобівни́к див. бобівни́к трили́стий. Словник української мови в 11 томах