1. Словник української мови у 20 томах

тройчатка

ТРОЙЧА́ТКА, и, ж.

Батіг, сплетений у три ремені, або який має три кінці.

Тройчаткою всіх проганяв (Сл. Б. Грінченка).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тройчатка — Тройча́тка і трійча́тка, -тки Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  2. тройчатка — Тройчатка, -ки ж. Плеть сплетенная въ три ремня или имѣющая три конца. Шейк. Тройчаткою всіх проганяв. Котл. Ен. Словник української мови Грінченка