трохей
ТРОХЕ́Й, я, ч.
В античному віршуванні – двоскладова стопа з першим довгим і другим коротким складом; хорей.
[Меценат:] Поезію латинську почав нам еллін-бранець, не римлянин. [Прокуратор:] Бо мусив мову пана перейняти, а пан мав певне поважніші справи, ніж рідну мову сікти на трохеї (Леся Українка);
Ту поему вірш по віршу Я складав старанно, пильно, Перелічував трохеї, Розміряв їх так прихильно (В. Самійленко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- трохей — трохе́й іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- трохей — трохе́й (τροχαίος) в античному віршуванні назва хорею. Словник іншомовних слів Мельничука
- трохей — -я, ч. В античному віршуванні – двоскладова стопа з першим довгим і другим коротким складом; хорей. Великий тлумачний словник сучасної мови
- трохей — ТРОХЕ́Й, я, ч. В античному віршуванні — двоскладова стопа з першим довгим і другим коротким складом; хорей. [Меценат:] Поезію латинську почав нам еллін-бранець, не римлянин. Словник української мови в 11 томах