1. Словник української мови в 11 томах

трохей

ТРОХЕ́Й, я, ч. В античному віршуванні — двоскладова стопа з першим довгим і другим коротким складом; хорей.

[Меценат:] Поезію латинську почав нам еллін-бранець, не римлянин. [Прокуратор:] Бо мусив мову пана перейняти, а пан мав певне поважніші справи, ніж рідну мову сікти на трохеї (Л. Укр., III, 1952, 450);

Ту поему вірш по віршу Я складав старанно, пильно, Перелічував трохеї, Розміряв їх так прихильно (Сам., І, 1958, 149).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. трохей — трохе́й іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. трохей — трохе́й (τροχαίος) в античному віршуванні назва хорею. Словник іншомовних слів Мельничука
  3. трохей — ТРОХЕ́Й, я, ч. В античному віршуванні – двоскладова стопа з першим довгим і другим коротким складом; хорей. [Меценат:] Поезію латинську почав нам еллін-бранець, не римлянин. Словник української мови у 20 томах
  4. трохей — -я, ч. В античному віршуванні – двоскладова стопа з першим довгим і другим коротким складом; хорей. Великий тлумачний словник сучасної мови