трудний

ТРУДНИ́Й, а́, е́.

1. Який вимагає багато праці, великих зусиль, напруження для виконання, здійснення, подолання, опанування, втілення й т. ін.; важкий (у 4 знач.).

Пита [дівчина]: чи трудна в їх панщина? Каже: трудна (Марко Вовчок);

Дорога через ту пущу [на Печерській горі] була дуже трудна: то крутилась поміж деревом, то спускалась у байраки, то обходила кудлатії кучугури (П. Куліш);

Наука спочатку забавляла його, але потому щось ставала усе труднішою (Н. Кобринська);

Жанр наукової фантастики – вельми складний і трудний літературний жанр: робота в цьому жанрі вимагає не тільки знання життя, не тільки літературної майстерності, але й всебічної і ґрунтовної наукової підготовки (Ю. Смолич);

// Який важко заробити, який добувається тяжкою працею; нелегкий.

– А на коняку, – ох, скільки тих карбованців треба! Та які вони й трудні нашому братові, біднякові... (А. Головко);

– Куди шматок хліба не пожене людину, – знову повторив. – Ох, і трудний він, як саме життя (М. Стельмах);

// Утомливий, виснажливий.

Ноги в неї [Соломії] тремтіли од трудної ходні (М. Коцюбинський).

2. Пов'язаний з великим фізичним чи розумовим напруженням, зусиллям.

Прихилитися б у затінку до зеленої землі, і вона б почала жадібно вибирати з тіла всю вагу, зібрану за трудний тиждень жнив (М. Стельмах);

В ці дні трудні Петро Ковшар аж схуд, зате на ділі всім показав, що він шахтар, що має руки вмілі і добрі в голові думки (П. Дорошко);

// Сповнений важкої праці, злигоднів, поневірянь і т. ін.

Старість без подружжя трудна й гірка (Ганна Барвінок);

– Б'єшся-б'єшся, як та риба об лід; а що того заробітку? Що заробив – те і віддав; а собі знову позичай... Трудне наше життя! (Панас Мирний);

Цілою своєю істотою тішилася [Дарка] з свого молодого життя, з молодої, але вже загартованої сили, винесеної з трудного дитинства (Леся Українка);

// Сповнений багатьох труднощів, випробувань; критичний (див. крити́чний² 2).

[Ромодан:] Спасибі, що прийшла в трудну для мене хвилину... (О. Корнійчук);

// Який важко витримати, пережити (через матеріальні нестатки).

Зима надходила трудна. Марія з літа не робила, бо на кого ж двох дітей покинути? (І. Муратов);

– Та воно, діти, рік трудний... – Ніхто не каже, що легкий, – все більше розпалювалась Вутанька (О. Гончар);

// Пройнятий багатьма турботами, переживаннями.

Скільки турбот, сподіванок, скільки глибочезної, мов надра землі, і трудної любові батьківської може потрощити, обернути на пил, змішати з багном один недобрий син! (І. Волошин);

Трудне щастя;

// Складний для розуміння, сприймання, засвоєння.

Олексій розпитує, якщо трудне та непонятне [незрозуміле] для нього у Четі-Мінеї (Г. Квітка-Основ'яненко);

Йому так не хотілося учитись... і урок трудний такий... (Панас Мирний);

Як і кожному авторові, а значить, і мені, грішному, хотілось, щоб переклади вийшли найкращими, і я бився над трудними місцями, часом надаремне (М. Коцюбинський);

// Важкий для здійснення, виконання, розв'язання.

Просить [Коген] мене забрати свою платню з каси. Трудна річ доволі, правду мовити: каса порожня (М. Коцюбинський);

Він доносив князеві, що полишає службу через те, що літа й здоров'я не дозволяють йому клопотатись такими трудними справами (Леся Українка);

Трудне завдання.

3. Який важко вживається з іншими людьми, з яким важко порозумітися, знайти спільну мову; незлагідний у стосунках, важкий (у 9 знач.) (про людину та її вдачу).

[Він:] А мені потрібна співчутливість, жалісливість до моєї творчості! [Вона:] Яка ти трудна людина (О. Довженко);

– Невже ото все стирчить [Петру] у тій стайні? Маріоара пошепки каже: – Все сіна підкидає своєму коневі, хоч сіна того повні ясла. Трудний чоловік (М. Чабанівський).

4. розм., рідко. Стомлений, змучений роботою, ходінням і т. ін.

– Кінчайте сівбу, Кифоре, та давайте ці коні під камінь на клуб! Живо!.. – Не горить тому ділові. Коні – трудні, бо з досвітку в роботі. А мені ще волочити ними треба (В. Бабляк);

// Який здається важким внаслідок утоми, слабості тощо (про частини тіла).

Дай на своє рам'я мені схилити трудне чоло (Уляна Кравченко);

* Образно. Степ мов помер – заплющив трудні вії (Л. Первомайський).

5. розм., рідко. Тяжко хворий.

Яковові трохи покращало; зате мати така трудна, така страшна. Після водохреща і вона пішла за батьком (Панас Мирний);

Ряст у Данилка був дивним тройзіллям, і казав Данилко за всіма, коли хтось трудний одужував, – “о, вже виліз на ряст!” (Ю. Яновський).