1. Словник української мови у 20 томах

трунар

ТРУНА́Р, я́, ч.

Майстер, що робить труни.

Ями викопано осторонь від могилок, там, де вільно ростуть молоді сосни, де трунарі не копали ще землі (Б. Антоненко-Давидович);

Миля помер під полуднє наступного дня. Його поховали на лебединському кладовищі, я продав його коня й розплатився з попом, трунарем та півчою (Ю. Мушкетик).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. трунар — труна́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. трунар — -я, ч. Майстер, що робить труни. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. трунар — Труна́р, -ря, -ре́ві; -нарі́, -рі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. трунар — ТРУНА́Р, я́, ч. Майстер, що робить труни. Словник української мови в 11 томах