труна
ТРУНА́, и́, ж.
Спеціально зроблена скриня, у якій ховають покійника.
Везуть труну мальовану, Китайкою криту (Т. Шевченко);
Труна соснова в квітах потопає, а в ній з лицем усміхненим і ясним лежить гармаш, неначе спочиває... (І. Гончаренко);
* У порівн. Душа моя на мить, на мить одну розквітла І стала знову, як труна (О. Олесь);
// перен. Смерть.
Як не живеш, а усе ж труни не минеш (Номис).
За труно́ю іти́ (ступа́ти) див. іти́.
◇ До [са́мої] домови́ни (труни́) див. домови́на;
(1) До труни́ (д) див. домови́на;
Заганя́ти / загна́ти в домови́ну (в труну́, в моги́лу, до моги́ли, у гроб, у гріб, на той світ і т. ін.) див. заганя́ти¹;
Зво́дити / звести́ в моги́лу (в труну́) див. зво́дити;
Кла́сти (вклада́ти) / покла́сти (вкла́сти, положи́ти) в домови́ну (в моги́лу, в я́му, в труну́ і т. ін.) див. кла́сти;
(2) Ляга́ти в труну́ (д) див. ляга́ти;
Переве́рнеться (переверну́вся
б) у труні́ див. переверта́тися;
Склада́ти / скла́сти у труну́ (в моги́лу) див. склада́ти;
Стоя́ти одніє́ю (одно́ю) ного́ю в моги́лі (рідше в труні́, в гро́бі і т. ін.) див. стоя́ти.
Значення в інших словниках
- труна — труна́ іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири труни́ Орфографічний словник української мови
- труна — Домовина, ГРІБ, р. деревище; (кам'яна) саркофаг, рака; трумна, трунва. Словник синонімів Караванського
- труна — тру́на → трумна Лексикон львівський: поважно і на жарт
- труна — 1 (-и) ж. 1. крим. Велика господарська сумка; саквояж. БСРЖ, 140; СЖЗ, 101; ЯБМ, 2, 246. 2. крим. Гардероб. СЖЗ, 101. 3. жрм; жарт.-ірон. Трюмо. 2 син. броньовик, (дерев'яний) бушлат, костюм. Словник жарґонної лексики української мови
- труна — -и, ж. 1》 Спеціально зроблена скриня, у якій ховають покійника; домовина. 2》 перен. Смерть. Великий тлумачний словник сучасної мови
- труна — до (са́мої) домови́ни. До кінця життя, до смерті. Все буде, як було: довіку буде убогий на чужім марнувати свою силу, до домовини не зазнає Маланка кращої долі (М. Фразеологічний словник української мови
- труна — ТРУНА́, ДОМОВИ́НА, ГРІБ (ГРОБ), ТРУ́МНА діал., ДЕРЕВИ́ЩЕ діал. Вдову давно вже поховали В чужій позиченій труні Чужії люде (Т. Шевченко); Я там бачу мертвих, Вони лежать у тісних домовинах (Леся Українка); Брат, який працював трактористом... Словник синонімів української мови
- труна — Труна́, -ни́; тру́ни, трун Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- труна — ТРУНА́, и́, ж. Спеціально зроблена скриня, у якій ховають покійника. Везуть труну мальовану, Китайкою криту (Шевч., II, 1963, 61); Труна соснова в квітах потопає, а в ній з лицем усміхненим і ясним лежить гармаш, неначе спочиває… (Гонч., Вибр. Словник української мови в 11 томах
- труна — Труна, -ни ж. Гробъ. Ой умру я, мій миленький умру: зроби мені з клан-дерева труну. Мет. 265. ум. трунка, трунонька, труночка. Зроблю трунку з своїх дощок і принесу. Г. Барв. 531. Словник української мови Грінченка