труна
ТРУНА́, и́, ж. Спеціально зроблена скриня, у якій ховають покійника.
Везуть труну мальовану, Китайкою криту (Шевч., II, 1963, 61);
Труна соснова в квітах потопає, а в ній з лицем усміхненим і ясним лежить гармаш, неначе спочиває… (Гонч., Вибр., 1959, 202);
*У порівн. Душа моя на мить, на мить одну розквітла І стала знову, як труна (Олесь, Вибр., 1958, 53);
// перен. Смерть.
Як не живеш, а усе ж труни не минеш (Номис, 1864, № 8246).
◊ До труни́ — до кінця життя, до смерті.
Поробляй, поробляй, поробляй! До труни не спочити сіромі… (Граб., І, 1959, 236);
Заганя́ти (загна́ти) в труну́ кого — доводити когось до смерті, прискорювати чиюсь смерть.
Приходив на посиденьки і Андрій Блатулін-Латочка. Переступивши поріг, скаржився, що діти заженуть його в труну (Тют., Вир, 1964, 158);
За труно́ю іти́ (ступа́ти і т. ін.) — проводжати покійника на кладовище.
А як його [Бойченка] ховали літом — ясно-зелено було. За труною з білим цвітом аж пів-Києва ішло… (Тич., II, 1957, 312);
Настане мій час похоронний, То й ти за труною ступай (Крим., Вибр., 1965, 275);
Зво́дити (звести́) в труну́ див. зво́дити;
Кла́сти (покла́сти і т. ін.) вінки́ (кві́ти і т. ін.) на труну́ чию — вшановувати пам’ять кого-небудь.
О, ви, що полягли в таку смутну весну, як вдарили недосвіти-морози, — нащадки не складуть вінців вам на труну, вам не квітки пристали, тільки сльози! (Л. Укр., І, 1951, 185);
У битві, на пшеничному лану — Скрізь виростають велетні-герої, Кладе країна квіти на труну Дочки своєї — Ганни Кошової (Рильський, II, 1960, 331);
Ляга́ти (лягти́) в труну́ див. ляга́ти;
Переве́рнеться (переверну́вся б) у труні́ див. переверта́тися;
Стоя́ти одніє́ю (одно́ю) ного́ю в труні>́ див. нога́.
Значення в інших словниках
- труна — труна́ іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири труни́ Орфографічний словник української мови
- труна — Домовина, ГРІБ, р. деревище; (кам'яна) саркофаг, рака; трумна, трунва. Словник синонімів Караванського
- труна — ТРУНА́, и́, ж. Спеціально зроблена скриня, у якій ховають покійника. Везуть труну мальовану, Китайкою криту (Т. Шевченко); Труна соснова в квітах потопає, а в ній з лицем усміхненим і ясним лежить гармаш, неначе спочиває... (І. Гончаренко); * У порівн. Словник української мови у 20 томах
- труна — тру́на → трумна Лексикон львівський: поважно і на жарт
- труна — 1 (-и) ж. 1. крим. Велика господарська сумка; саквояж. БСРЖ, 140; СЖЗ, 101; ЯБМ, 2, 246. 2. крим. Гардероб. СЖЗ, 101. 3. жрм; жарт.-ірон. Трюмо. 2 син. броньовик, (дерев'яний) бушлат, костюм. Словник жарґонної лексики української мови
- труна — -и, ж. 1》 Спеціально зроблена скриня, у якій ховають покійника; домовина. 2》 перен. Смерть. Великий тлумачний словник сучасної мови
- труна — до (са́мої) домови́ни. До кінця життя, до смерті. Все буде, як було: довіку буде убогий на чужім марнувати свою силу, до домовини не зазнає Маланка кращої долі (М. Фразеологічний словник української мови
- труна — ТРУНА́, ДОМОВИ́НА, ГРІБ (ГРОБ), ТРУ́МНА діал., ДЕРЕВИ́ЩЕ діал. Вдову давно вже поховали В чужій позиченій труні Чужії люде (Т. Шевченко); Я там бачу мертвих, Вони лежать у тісних домовинах (Леся Українка); Брат, який працював трактористом... Словник синонімів української мови
- труна — Труна́, -ни́; тру́ни, трун Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- труна — Труна, -ни ж. Гробъ. Ой умру я, мій миленький умру: зроби мені з клан-дерева труну. Мет. 265. ум. трунка, трунонька, труночка. Зроблю трунку з своїх дощок і принесу. Г. Барв. 531. Словник української мови Грінченка