1. Фразеологічний словник української мови

труна

до (са́мої) домови́ни. До кінця життя, до смерті. Все буде, як було: довіку буде убогий на чужім марнувати свою силу, до домовини не зазнає Маланка кращої долі (М. Коцюбинський); Побрались: І тихо, весело прийшли, Душею-серцем неповинні, Аж до самої домовини (Т. Шевченко). до труни́. Поробляй, поробляй, поробляй! До труни не спочити сіромі (П. Грабовський).

стоя́ти одніє́ю (одно́ю) ного́ю в моги́лі (рідше в труні́, в гро́бі і т. ін.). Перебувати в стані повного виснаження, на грані смерті. — Вона, Денисе Івановичу, .. виходжувала навіть таких, які однією ногою в могилі стояли (М. Стельмах); Біла, як морська піна, голова, .. сиві вуса та лопатою підстрижена довга борода на перший погляд казали, ніби цей дідок стоїть одною ногою в могилі (Олесь Досвітній); (Борис (до Завади):) Ти вже оджив своє і однією ногою стоїш у труні, а я повний нерушених молодих сил!.. (М. Кропивницький); Одною ногою в гробі стоїть, а ще зле творить (Укр.. присл..).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. труна — труна́ іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири труни́ Орфографічний словник української мови
  2. труна — Домовина, ГРІБ, р. деревище; (кам'яна) саркофаг, рака; трумна, трунва. Словник синонімів Караванського
  3. труна — ТРУНА́, и́, ж. Спеціально зроблена скриня, у якій ховають покійника. Везуть труну мальовану, Китайкою криту (Т. Шевченко); Труна соснова в квітах потопає, а в ній з лицем усміхненим і ясним лежить гармаш, неначе спочиває... (І. Гончаренко); * У порівн. Словник української мови у 20 томах
  4. труна — тру́на → трумна Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. труна — 1 (-и) ж. 1. крим. Велика господарська сумка; саквояж. БСРЖ, 140; СЖЗ, 101; ЯБМ, 2, 246. 2. крим. Гардероб. СЖЗ, 101. 3. жрм; жарт.-ірон. Трюмо. 2 син. броньовик, (дерев'яний) бушлат, костюм. Словник жарґонної лексики української мови
  6. труна — -и, ж. 1》 Спеціально зроблена скриня, у якій ховають покійника; домовина. 2》 перен. Смерть. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. труна — ТРУНА́, ДОМОВИ́НА, ГРІБ (ГРОБ), ТРУ́МНА діал., ДЕРЕВИ́ЩЕ діал. Вдову давно вже поховали В чужій позиченій труні Чужії люде (Т. Шевченко); Я там бачу мертвих, Вони лежать у тісних домовинах (Леся Українка); Брат, який працював трактористом... Словник синонімів української мови
  8. труна — Труна́, -ни́; тру́ни, трун Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. труна — ТРУНА́, и́, ж. Спеціально зроблена скриня, у якій ховають покійника. Везуть труну мальовану, Китайкою криту (Шевч., II, 1963, 61); Труна соснова в квітах потопає, а в ній з лицем усміхненим і ясним лежить гармаш, неначе спочиває… (Гонч., Вибр. Словник української мови в 11 томах
  10. труна — Труна, -ни ж. Гробъ. Ой умру я, мій миленький умру: зроби мені з клан-дерева труну. Мет. 265. ум. трунка, трунонька, труночка. Зроблю трунку з своїх дощок і принесу. Г. Барв. 531. Словник української мови Грінченка