трубити
труби́ти в кула́к, грубо. 1. Терпіти нужду, нестатки, голод. Кожухи, свити погубили І з голоду в кулак трубили, Така нам лучилась пеня (І. Котляревський); — Ой, правду дядина небога говорила, Що тільки на світі великим рибам жить! А нам, малим, в кулак трубить! (П. Гулак-Артемовський). 2. Плакати від незадоволення, образи. От лихо: всю горілку з бахурами Дощенту випила та й трубить у кулак! (П. Гулак-Артемовський). труби́ти в кулаки́. Ой заграй мі (мені), музиченьку, я слухати люблю, А як рано мене збудять, я в кулаки трублю (Коломийки).
хоч во́вком вий. Уживається для вираження безвихідного, скрутного становища, великого відчаю, досади і т. ін. через неможливість що-небудь змінити. — На узбіччі дороги, спиною обпершись об стовбур, роззиравсь я на осінню Яблунівку, вродливу, мов молодиця уповні літа, і така мене брала досада, хоч вовком вий, хоч скачи гопки, хоч на небо дерися! (Є. Гуцало); — Хоч би, думаю, яка-небудь грішна душа на дорозі трапилась. Хоч вовком вий — нікого (В. Логвиненко); Нам, неписьменним, хоч вовком вий. Попросиш котрогось, а він тобі як гаркне — хіба ж людині до того, щоб у такому пеклі ще для когось і листи писати (Ю. Збанацький). хоч во́вком труби́. — Як ми поживаємо... Коли є люди, то добре, а коли нема — хоч вовком труби: так прямо і чахнеш на цьому відлюдді (М. Стельмах).
хоч у кула́к труби́, грубо. Уживається для вираження відчаю, викликаного нуждою, нестатками, голодом і т. ін.; повна безвихідь. — Я все в сільраді та в роз’їздах .. Ще добре, що хоч корівчини якої немає (бо забрали б), а то — хоч у кулак труби (Ю. Збанацький). хоч у кула́к труби́ти. На дубі сидячи, Зозуля куковала (кувала): “..Одколи, як тепло вже стало, А гусені нема, черви зовсім так мало. Прийшлось із голоду хоч у кулак трубить” (Є. Гребінка).
Значення в інших словниках
- трубити — труби́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- трубити — див. говорити; їсти; кричати; повідомляти Словник синонімів Вусика
- трубити — Сурмити, висурмлювати, висурмити, повисурмлювати, засурмлювати, засурмити, позасурмлювати, зісурмлювати, зісурмити, позісурмлювати, насурмлювати, насурмити, понасурмлювати, посурмлювати, посурмити, просурмлювати, просурмити, розсурмлювати, розсурмити... Словник чужослів Павло Штепа
- трубити — ТРУБИ́ТИ, трублю́, тру́биш; мн. тру́блять; недок. 1. без прям. дод. Видобувати звуки, мелодію, сигнал, дуючи в трубу (у 2 знач.), ріг і т. ін. Три словаки сіли на човни. Словник української мови у 20 томах
- трубити — Будеш ще в гіркий кулак трубити. Будеш гірко плакати по утраті найдорожчої особи. В давнині найблизша особа по помершім обов'язана була наплакати в черепочок сліз, які давала до гробу помершому. Черепочок держали в кулаці і в нього наплакували сльози. Приповідки або українсько-народня філософія
- трубити — трублю, трубиш; мн. трублять; недок. 1》 неперех. Видобувати звуки, мелодію, сигнал, дуючи в трубу (у 2 знач.), ріг і т. ін. || Звучати (про трубу, ріг і т. ін.). || Видавати або утворювати низькі чи пронизливі звуки, схожі на звуки труби. 2》 перех. Великий тлумачний словник сучасної мови
- трубити — ГРИ́ЗТИ (зубами роздрібнювати щось тверде), РОЗГРИЗА́ТИ (розкушуючи); ОБГРИЗА́ТИ (з кінців, з усіх боків); ТОЧИ́ТИ, ТРУБИ́ТИ (про гризунів); ТЛИ́ТИ (про комах). — Док.: погри́зти, розгри́зти, обгри́зти, наточи́ти. Марусякові ніби захотілося їсти. Словник синонімів української мови
- трубити — Труби́ти, -блю́, -биш, -блять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- трубити — ТРУБИ́ТИ, трублю́, тру́биш; мн. тру́блять; недок. 1. неперех. Видобувати звуки, мелодію, сигнал, дуючи в трубу (у 2 знач.), ріг і т. ін. Три словаки сіли на човни. Словник української мови в 11 томах
- трубити — Трубити, -блю, -биш гл. 1) Трубить, играть на трубѣ. З голоду в кулак трубили. Котл. Ен. 2) Громко лаять? Перед весіллям пси труб'ят, а кури сумуют. Фр. Пр. 151. 3) Разглашать. Бог не трубить, коли чоловіка губить. Ном. № 54. 1) Много ѣсть. Ном. № 12210. Словник української мови Грінченка