1. Фразеологічний словник української мови

труба

виліта́ти / ви́летіти в трубу́. 1. Зовсім розорятися, лишатися без будь-яких засобів існування. — Я багато не прошу... Хай би надали вільготу бити колодязі до Перекопу.. А то мислимо хіба: з тельбухами вилетів у трубу! (О. Гончар); Бізнес диктує темп... Даси маху — можеш погоріти, вилетиш в трубу (Ф. Маківчук). 2. Не давати потрібної користі; марно витрачатися, пропадати. — Менше начальства буде, то й менше дурних трудоднів у трубу вилітатиме (Ю. Збанацький); І хіба не прикро, що лише 30 процентів його (вугілля) виконують корисну роботу, а 70 процентів, як то кажуть, вилітає в трубу (З журналу); Однак, мабуть, дуже грішною була спадщина Кабашних, не пішла вона Лук’янові в руку: вилетіла в трубу (О. Гончар). 3. Зникати, не виправдовувати себе. — Кінчив навчання, вірував, молився і викохував свій сад. Але от прочитав я пана Дарвіна, віра моя, як би це сказати...— Вилетіла в трубу,— перехопив Мічурін (О. Довженко).

ді́ло труба́ (таба́к, ва́кса) чиє, ірон. Комусь зовсім погано; у когось дуже погані, зовсім безнадійні справи. Кукса хоч і п’яний був, але подумав трохи і бачить, що діло його труба (В. Кучер); (Хома:) Ваші бороняться. Тільки табак діло їхнє: стрілять нічим! (Я. Мамонтов); — Який перший потяг, з тим і їду. — Хм. Діло вакса,— кінчив Черв’як (І. Микитенко). ді́ло тютюно́м па́хне. Він раніше за нас… пронюхав, що його діло тютюном пахне (Д. Прилюк).

трима́ти (держа́ти) хвіст (хвоста́) трубо́ю (бу́бликом), зневажл. 1. Не журитися, зберігати почуття оптимізму; бути впевненим у собі. Навіть в шахту принагідно Він (Филимон) спускається .. солідно: З провожатим, як турист, І трима трубою хвіст (С. Олійник); Пимін з бригадою вночі .. виштовхали платформу в доменний цех .. Звитяга! держіть хвіст трубою, братове ковалі, електрозварники і клепальники (М. Рудь); — Головне, Романе, держи хвоста бубликом! — міцно потиснув руку і подався з подвір’я Шмалія (М. Стельмах). 2. Бути занадто самовпевненим; бундючитися; не зважати на інших. “А він норовистий.., Передерій,— подумав Лебединець.— Тримав хвіст трубою” (І. Цюпа). хвіст бу́бликом. Всі ходять, голови задравши і хвіст бубликом (О. Копиленко).

як (мов, ні́би і т. ін.) ієрихо́нська (єрихо́нська, ярихо́нська) труба́, зі сл. го́лос. Дуже гучний, сильний. (Колос:) І що ж? Ви в атаку — “за Батьківщину, ура”?.. (Орлик:) Куди мені, там у командира голос як труба ієрихонська (О. Корнійчук); “Хіба попові потрібні знання? — глузував не раз Славко.— Попові потрібен голос як єрихонська труба” (П. Колесник); (1-й гість:) У вас, сваток, го! гол… лос як труба ярихонська (І. Микитенко).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. труба — труба́ іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири труби́ Орфографічний словник української мови
  2. труба — г. рура; (мідна) духовий струмент; (похідна військова) сурма; трубка, трубочка; п. ф. ТРУБКА, дудка, г. рурка; п. ф. ТРУБОЧКА, (дуже мала) капіляр. Словник синонімів Караванського
  3. труба — див. кінець Словник синонімів Вусика
  4. труба — [труба] -би, д. і м. -б'і Орфоепічний словник української мови
  5. труба — (машин.) рура, рурка, (хати) димар, комин, див. трубка моск. рура, димар, дуда Словник чужослів Павло Штепа
  6. труба — (іт. tromba) — металевий духовий мундштучний інструмент. За звуком — яскравим, блискучим, дзвінким — Т. є найвищим з мідних духових інструментів Існують декілька різновидів Т.- фанфари (без вентилів), Т. — пікколо (на октаву вище малої Т.)... Словник-довідник музичних термінів
  7. труба — ТРУБА́, и́, ж. 1. Довгий порожнистий предмет або пристрій, звичайно кільцевого перерізу, признач. для переміщення рідини, пари, газу і т. ін. Де траплялось тільки переступить через рівчачок під дощовими трубами на тротуарі, вона плигала через його (І. Словник української мови у 20 томах
  8. труба — И, ж., заст. Порожня цигарка «Біломор». Колись траву забивали в трубу. Словник сучасного українського сленгу
  9. труба — (-и) ж. 1. крим. Самовар. СЖЗ, 101; ЯБМ, 2, 431. 2. крим. Цигарка. // мол., нарк. Порожня цигарка "Біломорканал", у яку забиваються коноплі. БРЖ, 598; ПСУМС, 70; СЖЗ, 101; ЯБМ, 2, 431. 3. нарк. Вена. БСРЖ, 598; ПСУМС, 70. 4. крим. Анальний отвір. Словник жарґонної лексики української мови
  10. труба — -и, ж. 1》 Довгий порожнистий предмет або пристрій, звичайно кільцевого перерізу, признач. для переміщення рідини, пари, газу і т. ін. || Порожниста споруда такої форми для відведення диму; димар. || Порожниста споруда під дорогою, насипом і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  11. труба — Духовий мідний мундштуковий музичний інструмент (аерофон) із вентилями, в діапазоні е-с3; виготовляють у кількох видозмінах, використовують переважно як транспонуючий інструмент у ладі В або Еs. Універсальний словник-енциклопедія
  12. труба — КІНЕ́ЦЬ присудк. сл. (кому, чому, рідше для кого-чого або без додатка — вживається для того, щоб підкреслити остаточне, безумовне припинення чогось, загибель кого, чого-небудь), АМІ́НЬ розм., МОГИ́ЛА розм., А́МБА розм., БА́СТА розм., КАЮ́К розм. Словник синонімів української мови
  13. труба — ТРУБА́, и́, ж. 1. Довгий порожнистий предмет або пристрій, звичайно кільцевого перерізу, признач. для переміщення рідини, пари, газу і т. ін. Де траплялось тільки переступить через рівчачок під дощовими трубами на тротуарі, вона плигала через його (Н. Словник української мови в 11 томах
  14. труба — Труба, -би ж. 1) Труба, музыкальный инструментъ. Ісправ мені три труби, да й усі три мідяні. Макс. ум. трубка, трубонька, трубочка. Словник української мови Грінченка