труба

(іт. tromba) — металевий духовий мундштучний інструмент. За звуком — яскравим, блискучим, дзвінким — Т. є найвищим з мідних духових інструментів Існують декілька різновидів Т.- фанфари (без вентилів), Т. — пікколо (на октаву вище малої Т.), Т.-альт (ввів М.Римський-Корсаков), Т. — бас (ввів Р.Вагнер), єгипетська Т. (ввів Д.Верді. На сучасній Т. за допомогою вентилів (помпових або обертових) можна видобути 33 — 35 звуків хроматичної гами. Т. застосовується в усіх видах оркестрів, крім оркестру народних інструментів. Т. є визнаним сольним інструментом, до провідних виконавців належать М.Бердієв, ТДокшицер, Г.Самохвалов, В.Яблонський та інші. Т. — один з найпоширеніших інструментів у джазі, де він виконує мелодичну функцію. В традиційному і новоорлеанському джазі та свінгу — партію провідного голосу. Серед провідних джазових виконавців на Т. — Л.Армстронг, Д.Гілеспі, Ч.Бейкер, К.Браун, Г.Лук’янов, В.Тартаковський, А.Товмасян, Р.Герен та інші.

Джерело: Словник-довідник музичних термінів на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

труба — труба́ іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири труби́ Орфографічний словник української мови
труба — г. рура; (мідна) духовий струмент; (похідна військова) сурма; трубка, трубочка; п. ф. ТРУБКА, дудка, г. рурка; п. ф. ТРУБОЧКА, (дуже мала) капіляр. Словник синонімів Караванського
труба — див. кінець Словник синонімів Вусика
труба — [труба] -би, д. і м. -б'і Орфоепічний словник української мови
труба — (машин.) рура, рурка, (хати) димар, комин, див. трубка моск. рура, димар, дуда Словник чужослів Павло Штепа
труба — ТРУБА́, и́, ж. 1. Довгий порожнистий предмет або пристрій, звичайно кільцевого перерізу, признач. для переміщення рідини, пари, газу і т. ін. Де траплялось тільки переступить через рівчачок під дощовими трубами на тротуарі, вона плигала через його (І. Словник української мови у 20 томах
труба — И, ж., заст. Порожня цигарка «Біломор». Колись траву забивали в трубу. Словник сучасного українського сленгу
труба — (-и) ж. 1. крим. Самовар. СЖЗ, 101; ЯБМ, 2, 431. 2. крим. Цигарка. // мол., нарк. Порожня цигарка "Біломорканал", у яку забиваються коноплі. БРЖ, 598; ПСУМС, 70; СЖЗ, 101; ЯБМ, 2, 431. 3. нарк. Вена. БСРЖ, 598; ПСУМС, 70. 4. крим. Анальний отвір. Словник жарґонної лексики української мови
труба — -и, ж. 1》 Довгий порожнистий предмет або пристрій, звичайно кільцевого перерізу, признач. для переміщення рідини, пари, газу і т. ін. || Порожниста споруда такої форми для відведення диму; димар. || Порожниста споруда під дорогою, насипом і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
труба — Духовий мідний мундштуковий музичний інструмент (аерофон) із вентилями, в діапазоні е-с3; виготовляють у кількох видозмінах, використовують переважно як транспонуючий інструмент у ладі В або Еs. Універсальний словник-енциклопедія
труба — виліта́ти / ви́летіти в трубу́. 1. Зовсім розорятися, лишатися без будь-яких засобів існування. — Я багато не прошу... Хай би надали вільготу бити колодязі до Перекопу.. А то мислимо хіба: з тельбухами вилетів у трубу! (О. Гончар); Бізнес диктує темп... Фразеологічний словник української мови
труба — КІНЕ́ЦЬ присудк. сл. (кому, чому, рідше для кого-чого або без додатка — вживається для того, щоб підкреслити остаточне, безумовне припинення чогось, загибель кого, чого-небудь), АМІ́НЬ розм., МОГИ́ЛА розм., А́МБА розм., БА́СТА розм., КАЮ́К розм. Словник синонімів української мови
труба — ТРУБА́, и́, ж. 1. Довгий порожнистий предмет або пристрій, звичайно кільцевого перерізу, признач. для переміщення рідини, пари, газу і т. ін. Де траплялось тільки переступить через рівчачок під дощовими трубами на тротуарі, вона плигала через його (Н. Словник української мови в 11 томах
труба — Труба, -би ж. 1) Труба, музыкальный инструментъ. Ісправ мені три труби, да й усі три мідяні. Макс. ум. трубка, трубонька, трубочка. Словник української мови Грінченка