1. Словник жарґонної лексики української мови

труба

(-и) ж.

1. крим. Самовар. СЖЗ, 101; ЯБМ, 2, 431.

2. крим. Цигарка. // мол., нарк. Порожня цигарка "Біломорканал", у яку забиваються коноплі. БРЖ, 598; ПСУМС, 70; СЖЗ, 101; ЯБМ, 2, 431.

3. нарк. Вена. БСРЖ, 598; ПСУМС, 70.

4. крим. Анальний отвір. БСРЖ, 598; СЖЗ, 101.

5. мн. труби, труб; мол. Широкі від бедер джинси. На Дзьодзеві були чорна шкірянка, джинси-"труби" і світло-коричневі тупоносі мешти (А. Кокотюха, Повернення сентиментального гангстера). БСРЖ, 598. // Вузькі джинси. ПСУМС, 70.

6. мол., жрм. Підземний перехід у певному місті. Гадаєте, мені — насолода сидіти в цій кахльованій "трубі", сусідячи зі шльондрами, жебрачками та алкоголіками, копіюючи на папері обличчя, більшість із яких не те що малювати... дивитися на них нема охоти (О. Яровий, Чекання несподіванки); "Труба" — народна назва підземної частини майдану Незалежності (ВК, 3.04.2001). БСРЖ, 598; СЖЗ, 101.

7. жрм; несхвальн. Безвихідна ситуація, крах, невдача. Труба — "глуха" справа. (Сленг-лікбез 4). БСРЖ, 599; ПСУМС, 70; СЖЗ, 101; ЯБМ, 2, 431.

8. мол. Телефонна слухавка. Змалку Леся полюбляла "висіти на телефоні". І навіть вилежуючись на ліжку, чверть доби проводила із "трубою" біля вушка (СМ, 12.01.2001). БСРЖ, 599; ПСУМС, 70.

9. мол. Стільниковий (мобільний) телефон. БСРЖ, 599.

10. мн. труби, труб; мол. Макарони. ПСУМС, 70.

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. труба — труба́ іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири труби́ Орфографічний словник української мови
  2. труба — г. рура; (мідна) духовий струмент; (похідна військова) сурма; трубка, трубочка; п. ф. ТРУБКА, дудка, г. рурка; п. ф. ТРУБОЧКА, (дуже мала) капіляр. Словник синонімів Караванського
  3. труба — див. кінець Словник синонімів Вусика
  4. труба — [труба] -би, д. і м. -б'і Орфоепічний словник української мови
  5. труба — (машин.) рура, рурка, (хати) димар, комин, див. трубка моск. рура, димар, дуда Словник чужослів Павло Штепа
  6. труба — (іт. tromba) — металевий духовий мундштучний інструмент. За звуком — яскравим, блискучим, дзвінким — Т. є найвищим з мідних духових інструментів Існують декілька різновидів Т.- фанфари (без вентилів), Т. — пікколо (на октаву вище малої Т.)... Словник-довідник музичних термінів
  7. труба — ТРУБА́, и́, ж. 1. Довгий порожнистий предмет або пристрій, звичайно кільцевого перерізу, признач. для переміщення рідини, пари, газу і т. ін. Де траплялось тільки переступить через рівчачок під дощовими трубами на тротуарі, вона плигала через його (І. Словник української мови у 20 томах
  8. труба — И, ж., заст. Порожня цигарка «Біломор». Колись траву забивали в трубу. Словник сучасного українського сленгу
  9. труба — -и, ж. 1》 Довгий порожнистий предмет або пристрій, звичайно кільцевого перерізу, признач. для переміщення рідини, пари, газу і т. ін. || Порожниста споруда такої форми для відведення диму; димар. || Порожниста споруда під дорогою, насипом і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  10. труба — Духовий мідний мундштуковий музичний інструмент (аерофон) із вентилями, в діапазоні е-с3; виготовляють у кількох видозмінах, використовують переважно як транспонуючий інструмент у ладі В або Еs. Універсальний словник-енциклопедія
  11. труба — виліта́ти / ви́летіти в трубу́. 1. Зовсім розорятися, лишатися без будь-яких засобів існування. — Я багато не прошу... Хай би надали вільготу бити колодязі до Перекопу.. А то мислимо хіба: з тельбухами вилетів у трубу! (О. Гончар); Бізнес диктує темп... Фразеологічний словник української мови
  12. труба — КІНЕ́ЦЬ присудк. сл. (кому, чому, рідше для кого-чого або без додатка — вживається для того, щоб підкреслити остаточне, безумовне припинення чогось, загибель кого, чого-небудь), АМІ́НЬ розм., МОГИ́ЛА розм., А́МБА розм., БА́СТА розм., КАЮ́К розм. Словник синонімів української мови
  13. труба — ТРУБА́, и́, ж. 1. Довгий порожнистий предмет або пристрій, звичайно кільцевого перерізу, признач. для переміщення рідини, пари, газу і т. ін. Де траплялось тільки переступить через рівчачок під дощовими трубами на тротуарі, вона плигала через його (Н. Словник української мови в 11 томах
  14. труба — Труба, -би ж. 1) Труба, музыкальный инструментъ. Ісправ мені три труби, да й усі три мідяні. Макс. ум. трубка, трубонька, трубочка. Словник української мови Грінченка