труба
труба́
-и, ж.
1》 Довгий порожнистий предмет або пристрій, звичайно кільцевого перерізу, признач. для переміщення рідини, пари, газу і т. ін.
|| Порожниста споруда такої форми для відведення диму; димар.
|| Порожниста споруда під дорогою, насипом і т. ін. для пропускання води.
2》 Оптичний прилад (або частина його) для спостереження віддалених предметів.
3》 Порожнистий пристрій циліндричної форми, що є частиною деяких видів вогнепальної зброї, торпедних апаратів тощо.
Аеродинамічна труба — лабораторна установка, яка створює сильний повітряний потік для експериментального вивчення явищ, що виникають при обтіканні твердих тіл повітрям.
4》 Духовий мідний музичний інструмент високого регістру з зігнутим у кільце циліндричним або конічним корпусом і розтрубом на кінці; взагалі духовий інструмент різного призначення.
|| Розтруб грамофона, гучномовця і т. ін.
Єрихонська труба — про дуже гучний голос.
5》 у знач. присл. трубою. У формі розтрубу.
|| Прямо вгору.
6》 анат. Канал в організмі людини або тварини для сполучення між органами.
7》 у знач. присудк. сл., перен., розм. Кінець, загибель; безвихідне становище.
Значення в інших словниках
- труба — труба́ іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири труби́ Орфографічний словник української мови
- труба — г. рура; (мідна) духовий струмент; (похідна військова) сурма; трубка, трубочка; п. ф. ТРУБКА, дудка, г. рурка; п. ф. ТРУБОЧКА, (дуже мала) капіляр. Словник синонімів Караванського
- труба — див. кінець Словник синонімів Вусика
- труба — [труба] -би, д. і м. -б'і Орфоепічний словник української мови
- труба — (машин.) рура, рурка, (хати) димар, комин, див. трубка моск. рура, димар, дуда Словник чужослів Павло Штепа
- труба — (іт. tromba) — металевий духовий мундштучний інструмент. За звуком — яскравим, блискучим, дзвінким — Т. є найвищим з мідних духових інструментів Існують декілька різновидів Т.- фанфари (без вентилів), Т. — пікколо (на октаву вище малої Т.)... Словник-довідник музичних термінів
- труба — ТРУБА́, и́, ж. 1. Довгий порожнистий предмет або пристрій, звичайно кільцевого перерізу, признач. для переміщення рідини, пари, газу і т. ін. Де траплялось тільки переступить через рівчачок під дощовими трубами на тротуарі, вона плигала через його (І. Словник української мови у 20 томах
- труба — И, ж., заст. Порожня цигарка «Біломор». Колись траву забивали в трубу. Словник сучасного українського сленгу
- труба — (-и) ж. 1. крим. Самовар. СЖЗ, 101; ЯБМ, 2, 431. 2. крим. Цигарка. // мол., нарк. Порожня цигарка "Біломорканал", у яку забиваються коноплі. БРЖ, 598; ПСУМС, 70; СЖЗ, 101; ЯБМ, 2, 431. 3. нарк. Вена. БСРЖ, 598; ПСУМС, 70. 4. крим. Анальний отвір. Словник жарґонної лексики української мови
- труба — Духовий мідний мундштуковий музичний інструмент (аерофон) із вентилями, в діапазоні е-с3; виготовляють у кількох видозмінах, використовують переважно як транспонуючий інструмент у ладі В або Еs. Універсальний словник-енциклопедія
- труба — виліта́ти / ви́летіти в трубу́. 1. Зовсім розорятися, лишатися без будь-яких засобів існування. — Я багато не прошу... Хай би надали вільготу бити колодязі до Перекопу.. А то мислимо хіба: з тельбухами вилетів у трубу! (О. Гончар); Бізнес диктує темп... Фразеологічний словник української мови
- труба — КІНЕ́ЦЬ присудк. сл. (кому, чому, рідше для кого-чого або без додатка — вживається для того, щоб підкреслити остаточне, безумовне припинення чогось, загибель кого, чого-небудь), АМІ́НЬ розм., МОГИ́ЛА розм., А́МБА розм., БА́СТА розм., КАЮ́К розм. Словник синонімів української мови
- труба — ТРУБА́, и́, ж. 1. Довгий порожнистий предмет або пристрій, звичайно кільцевого перерізу, признач. для переміщення рідини, пари, газу і т. ін. Де траплялось тільки переступить через рівчачок під дощовими трубами на тротуарі, вона плигала через його (Н. Словник української мови в 11 томах
- труба — Труба, -би ж. 1) Труба, музыкальный инструментъ. Ісправ мені три труби, да й усі три мідяні. Макс. ум. трубка, трубонька, трубочка. Словник української мови Грінченка