трубити

Сурмити, висурмлювати, висурмити, повисурмлювати, засурмлювати, засурмити, позасурмлювати, зісурмлювати, зісурмити, позісурмлювати, насурмлювати, насурмити, понасурмлювати, посурмлювати, посурмити, просурмлювати, просурмити, розсурмлювати, розсурмити, порозсурмлювати, трембітати, витрембітувати, витрембітати, повитрембітувати, затрембітувати, затрембітати, позатрембітувати, зітрембітувати, зітрембітати, позітрембітувати, натрембітувати, натрембітати, понатрембітувати, потрембітувати, потрембітати, протрембітувати, протрембітати, попротрембітувати, розтрембітувати, розтрембітати, пооозтрембітувати, див. розтрублювати

Джерело: Словник чужомовних слів і термінів Павло Штепа на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

трубити — труби́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
трубити — див. говорити; їсти; кричати; повідомляти Словник синонімів Вусика
трубити — ТРУБИ́ТИ, трублю́, тру́биш; мн. тру́блять; недок. 1. без прям. дод. Видобувати звуки, мелодію, сигнал, дуючи в трубу (у 2 знач.), ріг і т. ін. Три словаки сіли на човни. Словник української мови у 20 томах
трубити — Будеш ще в гіркий кулак трубити. Будеш гірко плакати по утраті найдорожчої особи. В давнині найблизша особа по помершім обов'язана була наплакати в черепочок сліз, які давала до гробу помершому. Черепочок держали в кулаці і в нього наплакували сльози. Приповідки або українсько-народня філософія
трубити — трублю, трубиш; мн. трублять; недок. 1》 неперех. Видобувати звуки, мелодію, сигнал, дуючи в трубу (у 2 знач.), ріг і т. ін. || Звучати (про трубу, ріг і т. ін.). || Видавати або утворювати низькі чи пронизливі звуки, схожі на звуки труби. 2》 перех. Великий тлумачний словник сучасної мови
трубити — труби́ти в кула́к, грубо. 1. Терпіти нужду, нестатки, голод. Кожухи, свити погубили І з голоду в кулак трубили, Така нам лучилась пеня (І. Котляревський); — Ой, правду дядина небога говорила, Що тільки на світі великим рибам жить!... Фразеологічний словник української мови
трубити — ГРИ́ЗТИ (зубами роздрібнювати щось тверде), РОЗГРИЗА́ТИ (розкушуючи); ОБГРИЗА́ТИ (з кінців, з усіх боків); ТОЧИ́ТИ, ТРУБИ́ТИ (про гризунів); ТЛИ́ТИ (про комах). — Док.: погри́зти, розгри́зти, обгри́зти, наточи́ти. Марусякові ніби захотілося їсти. Словник синонімів української мови
трубити — Труби́ти, -блю́, -биш, -блять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
трубити — ТРУБИ́ТИ, трублю́, тру́биш; мн. тру́блять; недок. 1. неперех. Видобувати звуки, мелодію, сигнал, дуючи в трубу (у 2 знач.), ріг і т. ін. Три словаки сіли на човни. Словник української мови в 11 томах
трубити — Трубити, -блю, -биш гл. 1) Трубить, играть на трубѣ. З голоду в кулак трубили. Котл. Ен. 2) Громко лаять? Перед весіллям пси труб'ят, а кури сумуют. Фр. Пр. 151. 3) Разглашать. Бог не трубить, коли чоловіка губить. Ном. № 54. 1) Много ѣсть. Ном. № 12210. Словник української мови Грінченка