1. Приповідки або українсько-народня філософія

трубити

Будеш ще в гіркий кулак трубити.

Будеш гірко плакати по утраті найдорожчої особи. В давнині найблизша особа по помершім обов'язана була наплакати в черепочок сліз, які давала до гробу помершому. Черепочок держали в кулаці і в нього наплакували сльози.

Труби, Грицю, в рукавицю.

Сам відповідай, що накоїв.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. трубити — труби́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. трубити — див. говорити; їсти; кричати; повідомляти Словник синонімів Вусика
  3. трубити — Сурмити, висурмлювати, висурмити, повисурмлювати, засурмлювати, засурмити, позасурмлювати, зісурмлювати, зісурмити, позісурмлювати, насурмлювати, насурмити, понасурмлювати, посурмлювати, посурмити, просурмлювати, просурмити, розсурмлювати, розсурмити... Словник чужослів Павло Штепа
  4. трубити — ТРУБИ́ТИ, трублю́, тру́биш; мн. тру́блять; недок. 1. без прям. дод. Видобувати звуки, мелодію, сигнал, дуючи в трубу (у 2 знач.), ріг і т. ін. Три словаки сіли на човни. Словник української мови у 20 томах
  5. трубити — трублю, трубиш; мн. трублять; недок. 1》 неперех. Видобувати звуки, мелодію, сигнал, дуючи в трубу (у 2 знач.), ріг і т. ін. || Звучати (про трубу, ріг і т. ін.). || Видавати або утворювати низькі чи пронизливі звуки, схожі на звуки труби. 2》 перех. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. трубити — труби́ти в кула́к, грубо. 1. Терпіти нужду, нестатки, голод. Кожухи, свити погубили І з голоду в кулак трубили, Така нам лучилась пеня (І. Котляревський); — Ой, правду дядина небога говорила, Що тільки на світі великим рибам жить!... Фразеологічний словник української мови
  7. трубити — ГРИ́ЗТИ (зубами роздрібнювати щось тверде), РОЗГРИЗА́ТИ (розкушуючи); ОБГРИЗА́ТИ (з кінців, з усіх боків); ТОЧИ́ТИ, ТРУБИ́ТИ (про гризунів); ТЛИ́ТИ (про комах). — Док.: погри́зти, розгри́зти, обгри́зти, наточи́ти. Марусякові ніби захотілося їсти. Словник синонімів української мови
  8. трубити — Труби́ти, -блю́, -биш, -блять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. трубити — ТРУБИ́ТИ, трублю́, тру́биш; мн. тру́блять; недок. 1. неперех. Видобувати звуки, мелодію, сигнал, дуючи в трубу (у 2 знач.), ріг і т. ін. Три словаки сіли на човни. Словник української мови в 11 томах
  10. трубити — Трубити, -блю, -биш гл. 1) Трубить, играть на трубѣ. З голоду в кулак трубили. Котл. Ен. 2) Громко лаять? Перед весіллям пси труб'ят, а кури сумуют. Фр. Пр. 151. 3) Разглашать. Бог не трубить, коли чоловіка губить. Ном. № 54. 1) Много ѣсть. Ном. № 12210. Словник української мови Грінченка