1. Приповідки або українсько-народня філософія

труд

Хто трудиться, той не журиться.

Хто працює, той і користь має з праці.

Трудно діється.

Дуже тяжко живеться.

Трудно того водити, що не хоче ходити.

Хто не хоче йти, того й не поведеш. Хто не хоче навчитися, того не навчиш.

Що без труду здобуте, те її не можна оцінити.

Лише тяжкою мозольною працею здобуте цінимо та бережемо.

Без труда нема плода.

Без праці нічого не здобудеш.

Будеш трудиться — будеш кормиться.

Якщо будеш працювати, то матимеш що їсти.

Де в пошані труди, там не голодні губи.

Де люблять працювати, там не бідують.

За свій труд попав у хомут.

Хто добре працює, тому додають ще більше роботи.

Кожен поважний труд осолоджує життя.

Бо приносить моральне задоволення і матеріальний достаток.

Труд так потрібний нам, як і хліб до життя.

Людина не може жити без праці.

Труд чоловіка кормить.

Труд чоловіка кормить, а лінь губить.

Людина живе з результатів своєї праці.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. труд — труд іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. труд — Праця, робота, оруда Словник чужослів Павло Штепа
  3. труд — ТРУД, а́, ч. 1. Наполеглива, старанна праця людини. Не від бога те царство нам спаде, Не святі його з неба знесуть, Але власний наш розум посяде, Сильна воля і спільний наш труд (І. Франко); Лиш у труді живе людина, а без труда її нема (В. Словник української мови у 20 томах
  4. труд — труд, трут проказа Словник застарілих та маловживаних слів
  5. труд — -а, ч. 1》 Наполеглива, старанна праця людини. || Сила, енергія, витрачені на якусь роботу. 2》 Праця, що вимагає великої затрати фізичної або розумової енергії. 3》 Наслідок діяльності, праці; твір, витвір. || розм. Послуга. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. труд — ПРА́ЦЯ (діяльність людини, спрямована на створення матеріальних або духовних цінностей), РОБО́ТА, РОБОТИ́ЗНА розм., ДІ́ЛО розм., ДІ́ЛЬЦЕ розм.; ТРУД (перев. Словник синонімів української мови
  7. труд — ТРУД, а́, ч. 1. Наполеглива, старанна праця людини. Не від бога те царство нам спаде, Не святі його з неба знесуть, Але власний наш розум посяде, Сильна воля і спільний наш труд (Фр., XI, 1952, 495); Лиш у труді живе людина, а без труда її нема (Сос. Словник української мови в 11 томах
  8. труд — Труд, -да м. 1) Трудъ, работа. Піду я, ще подивлюсь, де то мої тяжкії труда зостались. Грин. ІІ. 148. Труда великого се діло стало. Полт. у. На чужий труд ласий не будь. Чуб. І. 303. 2) = трут = трутень. Вх. Лем. 4 75. Словник української мови Грінченка