труд

ТРУД, а́, ч.

1. Наполеглива, старанна праця людини.

Не від бога те царство нам спаде, Не святі його з неба знесуть, Але власний наш розум посяде, Сильна воля і спільний наш труд (І. Франко);

Лиш у труді живе людина, а без труда її нема (В. Сосюра);

// Сила, енергія, витрачені на якусь роботу.

[Храпко:] Що ти будеш робити? Раз – лист бумаги [аркуш паперу] пропав, а вдруге – труда скільки! (Панас Мирний).

2. Праця, що вимагає великої затрати фізичної або розумової енергії.

– Робити з вашим сином мені не труд, а спочинок (Г. Хоткевич);

– Скільки ж вам, дядьку, за роботу? Павло подумає, дивлячись у землю і ніби питаючи в неї поради, скільки ж коштує його труд на ній, а тоді .. й скаже: – Та давайте, скільки дасте (Григорій Тютюнник);

– Я тільки сказав, що ми не можемо більше платити за лекцію, що я сам знаю, як це мало за такий труд (Г. Хоткевич).

3. Наслідок діяльності, праці; твір, витвір.

На чужий труд ласий не будь (Номис);

Виходять разом на лани Селяни там і тут, І лютим паліям війни Не знищити їх труд! (Л. Дмитерко);

// розм. Послуга.

Прийміть же хоть тепер моє щире спасибі за Ваш труд (М. Коцюбинський).

Взя́ти на се́бе труд див. узя́ти;

Даре́мна (дарма́, ма́рна, запропа́ла) пра́ця <�рідко Даре́мний труд> див. пра́ця;

З вели́кими тру́днощами <�З [вели́ким] трудо́м> див. тру́днощі;

(1) Пі́сля труді́в; По труда́х – напрацювавшись, закінчивши якусь роботу.

Свекруха .. зирнула на старого, що лежав на полу, спочивав після трудів (Г. Квітка-Основ'яненко);

Що було, як вже їй сили перейметься – упаде по трудах тяжких, та тільки заплаче до бога (Марко Вовчок);

(2) Пі́сля труді́в пра́ведних, жарт., ірон.:

а) по роботі, після закінчення праці.

Якось одного дня ввечері, після трудів праведних, сиділи уповноважені під дубом (Остап Вишня);

б) добре попрацювавши.

– Ну, а тепер, тітко Маріє, після трудів праведних не гріх було б і чарупину перехилити (М. Стельмах).