труд

Значення в інших словниках

1. труд — труд іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
2. труд — ТРУД, а́, ч. 1. Наполеглива, старанна праця людини. Не від бога те царство нам спаде, Не святі його з неба знесуть, Але власний наш розум посяде, Сильна воля і спільний наш труд (І. Франко); Лиш у труді живе людина, а без труда її нема (В. Словник української мови у 20 томах
3. труд — Хто трудиться, той не журиться. Хто працює, той і користь має з праці. Трудно діється. Дуже тяжко живеться. Трудно того водити, що не хоче ходити. Хто не хоче йти, того й не поведеш. Хто не хоче навчитися, того не навчиш. Приповідки або українсько-народня філософія
4. труд — труд, трут проказа Словник застарілих та маловживаних слів
5. труд — -а, ч. 1》 Наполеглива, старанна праця людини. || Сила, енергія, витрачені на якусь роботу. 2》 Праця, що вимагає великої затрати фізичної або розумової енергії. 3》 Наслідок діяльності, праці; твір, витвір. || розм. Послуга. Великий тлумачний словник сучасної мови
6. труд — ПРА́ЦЯ (діяльність людини, спрямована на створення матеріальних або духовних цінностей), РОБО́ТА, РОБОТИ́ЗНА розм., ДІ́ЛО розм., ДІ́ЛЬЦЕ розм.; ТРУД (перев. Словник синонімів української мови
7. труд — ТРУД, а́, ч. 1. Наполеглива, старанна праця людини. Не від бога те царство нам спаде, Не святі його з неба знесуть, Але власний наш розум посяде, Сильна воля і спільний наш труд (Фр., XI, 1952, 495); Лиш у труді живе людина, а без труда її нема (Сос. Словник української мови в 11 томах
8. труд — Труд, -да м. 1) Трудъ, работа. Піду я, ще подивлюсь, де то мої тяжкії труда зостались. Грин. ІІ. 148. Труда великого се діло стало. Полт. у. На чужий труд ласий не будь. Чуб. І. 303. 2) = трут = трутень. Вх. Лем. 4 75. Словник української мови Грінченка