1. Словник української мови у 20 томах

трусько

ТРУ́СЬКО.

1. присл. Не плавно, не рівно, викликаючи трусіння.

Важко почмихував [паровоз], сопів, сунувся трусько, як стара, що вже відбігала своє, коняка (Ю. Збанацький).

2. безос. пред. Трусить через нерівність дороги.

Трусько їхати на возі (Сл. Б. Грінченка);

Їхати треба було двадцять п'ять кілометрів. Сніг з дощем. У возі трусько (О. Довженко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. трусько — тру́сько прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. трусько — див. боязкий Словник синонімів Вусика
  3. трусько — 1》 присл. Не плавно, не рівно, викликаючи трусіння. 2》 безос. присудк. сл. Трусить через нерівність дороги. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. трусько — Тру́сько, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. трусько — ТРУ́СЬКО. 1. присл. Не плавно, не рівно, викликаючи трусіння. Важко почмихував [паровоз], сопів, сунувся трусько, як стара, що вже відбігала своє, коняка (Збан., Сеспель, 1961, 239). 2. безос. присудк. сл. Трусить через нерівність дороги. Словник української мови в 11 томах
  6. трусько — Трусько нар. Тряско. Трусько їхати на возі. Словник української мови Грінченка