трусько
ТРУ́СЬКО.
1. присл. Не плавно, не рівно, викликаючи трусіння.
Важко почмихував [паровоз], сопів, сунувся трусько, як стара, що вже відбігала своє, коняка (Збан., Сеспель, 1961, 239).
2. безос. присудк. сл. Трусить через нерівність дороги.
Трусько їхати на возі (Сл. Гр.);
Їхати треба було двадцять п’ять кілометрів. Сніг з дощем. У возі трусько (Довж., III, 1960, 398).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- трусько — тру́сько прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- трусько — див. боязкий Словник синонімів Вусика
- трусько — ТРУ́СЬКО. 1. присл. Не плавно, не рівно, викликаючи трусіння. Важко почмихував [паровоз], сопів, сунувся трусько, як стара, що вже відбігала своє, коняка (Ю. Збанацький). 2. безос. пред. Трусить через нерівність дороги. Трусько їхати на возі (Сл. Словник української мови у 20 томах
- трусько — 1》 присл. Не плавно, не рівно, викликаючи трусіння. 2》 безос. присудк. сл. Трусить через нерівність дороги. Великий тлумачний словник сучасної мови
- трусько — Тру́сько, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- трусько — Трусько нар. Тряско. Трусько їхати на возі. Словник української мови Грінченка