труський
ТРУСЬКИ́Й, а́, е́.
1. Який труситься, який під час руху легко піддається трусінню.
Простий візок був труський і почав підскакувати на межах (Н.-Лев., III, 1956, 204);
Варвара сиділа біля Васькова в труській кабіні грузовика (Перв., Дикий мед, 1963, 304);
// Хиткий, хитливий.
Ось там, де глухо гнулись труські покрови моху,.. Там город став на палях (Бажан, Вибр., 1940,98).
2. Який викликає, спричиняє трусіння чого-небудь.
У земської вчительки Раїси Левицької, що їхала на возі, почало від труської дороги боліти під грудьми (Коцюб., І, 1955, 307);
Він їхав асфальтовим шосе, далі труською бруківкою (Мушк., День.., 1967, 145).
3. Супроводжуваний трусінням, із трусінням.
Конячка.. стишилася, дрібно перебираючи ногами, пішла поволі, хоч усе норовила зірватись на труську рись (Збан., Сеспель, 1961, 338);
Любить іноді дядько Шуряк проїхатись неспішно на коневі, відчути під собою його труську ходу (Гуц., З горіха.., 1967, 122).
Значення в інших словниках
- труський — труськи́й прикметник Орфографічний словник української мови
- труський — (віз) трясучий, тряський; (ґрунт) хиткий, хисткий, хитливий, хибкий. Словник синонімів Караванського
- труський — ТРУСЬКИ́Й, а́, е́. 1. Який труситься, який під час руху легко піддається трусінню. Простий візок був труський і почав підскакувати на межах (І. Нечуй-Левицький); Варвара сиділа біля Васькова в труській кабіні грузовика (Л. Словник української мови у 20 томах
- труський — -а, -е. 1》 Який труситься, який під час руху легко піддається трусінню. || Хиткий, хитливий. 2》 Який викликає, спричиняє трусіння чого-небудь. 3》 Супроводжуваний трусінням, із трусінням. Великий тлумачний словник сучасної мови
- труський — Труськи́й, -ка́, -ке́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- труський — Труський, -а, -е Тряскій. Дорога труська. Ком. II. Труський кінь. Черк. у. Словник української мови Грінченка