трясця

ТРЯ́СЦЯ, і, ж., розм.

1. Хворобливий стан, при якому людину морозить, кидає то в жар, то в холод; лихоманка.

Цілісіньку ніч трясця його била.., аж поки шалхвеї [шавлії] напився (Г. Квітка-Основ'яненко);

– А ось як, милостива пані, – спокійно казав ревнивий чоловік. – Прийшов ото я додому з поля і не вечеряв, і не чув, що кажуть і що робиться. Ліг і всю ніч проплакав .. Занедужав я, розгорівся, якась трясця мене трясла (Ганна Барвінок);

// Інфекційне захворювання, при якому періодично то підвищується, то знижується температура і людину дуже морозить; малярія.

Людина відчуває озноб, шкіра синіє, стає, як кажуть, гусячою. Хворому стає дуже холодно, і зігрітися він нічим не може. Звідси народна назва малярії – трясця (з наук.-попул. літ.);

З півроку його раз у раз трясла трясця (Ф. Бурлака);

* У порівн. [Іван:] Щастя, як трясця, кого нападе, не скоро покине! (М. Кропивницький);

// Взагалі сильне тремтіння, дрож (від холоду, страху, нервового струсу, нетерпіння тощо).

Здається, перейшла вже лиха година, – а Уляні так страшно, так страшно, й сама не знає чого; якась трясця тіпа її, цокотить зубами, волосся лізе вгору (Панас Мирний);

– Проклятий прочухан зачинає кидати мене в трясцю. Та ось і моя хата. Засну, дак усе минеться (П. Куліш);

[Делегат 2-й:] Цікаво, як конгрес удасться... Мене й тепер трясе вже трясця (О. Олесь).

2. Уживається як лайливе слово.

– Чого це ти такий мокрий? Де це тебе трясця носила? – Ятері трусив (Григорій Тютюнник);

Трясця її [комаху] понесла сісти на висок меншому брату (О. Ковінька).

3. перен. Нічого.

[Дорош:] На нозі сап'ян рипить, а в борщі трясця кипить (С. Васильченко);

– За таким чоловіком лиху трясцю матимеш, а не черевики (М. Стельмах).

◇ Бий (бери́, тряси́) / поби́й тебе́ (його́, її́ і т. ін.) тря́сця див. би́ти;

(1) Бода́й на те́бе (на ньо́го, на не́ї і т. ін.) тря́сця й боля́чка, лайл. – уживається для вираження незадоволення, досади з якого-небудь приводу з недобрими побажаннями.

Бодай на тебе трясця й болячка! Щоб тебе на Сибір завело, як ти оце мене увів у гріх, що мушу лаятись з тобою до служби Божої (І. Нечуй-Левицький);

Ки́дати / ки́нути в дрож (в тря́сцю) див. ки́дати;

Ма́ти ду́лю ([лиху́] тря́сцю, ді́рку від бу́блика і т. ін.), див. ма́ти²;

Пропа́сниця (тря́сця, лихома́нка) тру́сить (трясе́, ті́пає, б'є і т. ін.) див. пропа́сниця;

(2) Тря́сця вда́рила кого – когось почало трясти.

Вони пішли в заплив. Все було добре, а назад, коли Андрощук побачив віддаль між ним і дівчиною, його вдарила трясця: він почав тонути (М. Рудь);

(3) Тря́сця вхо́пить (схо́пить) кого, зневажл. – станеться лихо, нещастя з ким-небудь; прийде час помирати.

Казала я тобі [Дарці], не лазь по сонці! Так от же буде лазити, поки знов її трясця вхопить! (Леся Українка);

– Баба собі така [упирка], ніяк її трясця не вхопить, – знехотя сказав батько, – знахурка [знахарка] (А. Головко);

З похмілля нудяться, їдять за горобця. Об Семені дрижать, об Петрі – зранку мліють; А схопить трясця – “Ґвалт! .. покличте панотця – Хай сповіда” (П. Гулак-Артемовський);

(4) Тря́сця його́ (твої́й, ї́хній і т. ін.) ма́тері (ма́мі, рідко ба́тьку, ті́тці), лайл. – уживається для вираження незадоволення, обурення, досади і т. ін. ким-, чим-небудь з якогось приводу.

– Бач, трясця його матері! – желіпнув Грицько. – І землю їй дай, ще й податки за неї плати (Панас Мирний);

– Еге, дітки, – сказав дід, поцілувавши чарку в денце й витерши двома пальцями губи, – тепер так довго не гуляють [на весіллі], як колись, тепер час подорожчав, трясця його матері (Ю. Яновський);

– Проспали, трясця вашій матері! – зразу стає неприступним обличчя управителя (М. Стельмах);

Хлоп біду по боку, коли докучає, – трясця її матері, нехай мене знає (прислів'я);

– Дожилися, трясця його мамі, щоб син до батька в командировку [у відрядження] їздив (В. Кучер);

“Е, глянь же! Батьку його трясця... Тут, мабуть, щось таке та є! Хотілось би мені дізнатися, чи то чуже, чи то своє!..” (з переказу);

А тут оці щиглики, трясця їхній тітці, сторч головою, мов дурні пуголовки, не питаючись броду, кидаються в політику (М. Стельмах);

(5) Тря́сця йому́ (тобі́, їй і т. ін.) в печінки́ (в печі́нку, в пуп, в бік і т. ін.), лайл. – уживається для вираження незадоволення чиїмись діями, вчинками.

Першою почула [Дорошенчиха] і про ці океанські [атомні] випроби. – Що вони роблять, трясця їм у печінки! (О. Гончар);

– Застряли! І тут, трясця б йому в печінку, застряли! Тепер нічого і думати, щоб вкластися в намічений графік (І. Головченко і О. Мусієнко);

– Виродок! Виродок! – ледве повертаючи язик у роті, мовив Загнибіда. – Трясця тобі в пуп! – гукнув, червоніючи, як буряк, Колісник (Панас Мирний);

– Трясця тобі! – не видержала Пріська і гукнула на всю хату (Панас Мирний);

(6) Тря́сця но́сить кого, грубо – уживається при висловленні незадоволення з приводу відсутності або перебування десь кого-небудь.

– Чого це ти такий мокрий? Де це тебе трясця носила? – Ятері трусив (Григорій Тютюнник);

– А куди ж то тебе трясця носила? – гукає на свою рябу Катря Копайгора, але корова й ухом не веде (О. Гончар);

(7) Тря́сця (пропа́сниця, лихома́нка) тру́сить кого, рідко ким – хтось тремтить від страху, хвороби тощо; когось морозить (у 4 знач.).

Його часто трусила лихоманка, а він казав, що та хвороба має вийти з нього разом з потом (О. Донченко);

[Єгор Іванович:] Хати горять, а людей трясця трусить (Ю. Яновський);

Саме тоді він занедужав, лежав у землянці, і його трусила пропасниця (П. Кочура);

Софію трусила пропасниця (А. Шиян);

(8) Хай [би] йому́ (тобі́, їй і т. ін.) тря́сця <�Тря́сця б на те́бе>, лайл. – уживається для вираження незадоволення, гніву, досади і т. ін. з якогось приводу.

– Хай йому трясця, ще вскочимо в пащу Гітлера, а які в нього порядки, чули вже (П. Панч);

– Хай йому трясця, цьому улемові [вчителеві]! Підемо вранці до Каффи (З. Тулуб);

– Та в трест викликали, хай би йому трясця, – зі злом сказала вона, ніби Арсен тут у чомусь завинив (Є. Гуцало);

– А хай вам трясця! – тріснув голос тітки Марії (Яків Баш);

Збiгла-зашкварчала юшка в печi. – Ой, трясця б на тебе! – пiдскочила Левадиха (Р. Андріяшик).