трясця

ТРЯ́СЦЯ, і, ж., розм.

1. Хворобливий стан, при якому людину морозить, кидає то в жар, то в холод; лихоманка.

Цілісіньку ніч трясця його била.., аж поки шалхвеї [шавлії] напився (Кв.-Осн., II, 1956, 6);

— А ось як, милостива пані, — спокійно казав ревнивий чоловік. — Прийшов ото я додому з поля і не вечеряв, і не чув, що кажуть і що робиться. Ліг і всю ніч проплакав.. Занедужав я, розгорівся, якась трясця мене трясла (Барв., Опов.., 1902, 345);

// Інфекційне захворювання, при якому періодично то підвищується, то знижується температура і людину дуже морозить; малярія.

Людина відчуває озноб, шкіра синіє, стає, як кажуть, гусячою. Хворому стає дуже холодно, і зігрітися він нічим не може. Звідси народна назва малярії — трясця (Наука.., 12, 1963, 58);

З півроку його раз у раз трясла трясця (Бурл., О. Вересай, 1959, 23);

*У порівн. [Іван:] Щастя, як трясця, кого нападе, не скоро покине! (Кроп., І, 1958, 90);

// Взагалі сильне тремтіння, дрож (від холоду, страху, нервового струсу, нетерпіння тощо).

Здається, перейшла вже лиха година, — а Уляні так страшно, так страшно, й сама не знає чого; якась трясця тіпа її, цокотить зубами, волосся лізе вгору (Мирний, І, 1954, 309);

— Проклятий прочухан зачинає кидати мене в трясцю. Та ось і моя хата. Засну, дак усе минеться (П. Куліш, Вибр., 1969, 150);

[Делегат 2-й:] Цікаво, як конгрес удасться… Мене й тепер трясе вже трясця (Олесь, Вибр., 1958, 415).

2. Уживається як лайливе слово.

— Чого це ти такий мокрий? Де це тебе трясця носила? — Ятері трусив (Тют., Вир, 1964, 256);

Трясця її [комаху] понесла сісти на висок меншому брату (Ковінька, Кутя.., 1960, 24).

◊ Бий (бери́) його́ (її́, їх і т. ін.) тря́сця; Тря́сця йому́ (їй, вам, тобі́ і т. ін.) в печі́нки (в печі́нку, в пуп, у бік і т. ін.); Хай йому́ (тобі́, вам і т. ін.) тря́сця, лайл. — уживається з недобрими побажаннями або для вираження злості, досади тощо.

— Ходім, вип’ємо, бий його трясця… (Коцюб., II, 1955, 9);

— Спішив ото і плуга взяв, а колішню від плуга, бий би її трясця, забув дома (С. Ол., З книги життя, 1968, 22);

— Чорт з нею, з економією. Подумаєш — щастя. Була б шия, а ярмо знайдеться! Мати.. і собі за ним ніби байдуже зауважила, що й справді — трясця її бери, саму економію (Головко, II, 1957, 423);

— Що вони роблять, трясця їм у печінки! (Гончар, Тронка, 1963, 195);

— Хай йому трясця! Ледве ноги витяг! (Чаб., Тече вода.., 1961, 108);

Ма́тері чиїй тря́сця див. ма́ти¹.

3. перен. Нічого.

[Дорош:] На нозі сап’ян рипить, а в борщі трясця кипить (Вас., III, 1960, І40);

— За таким чоловіком лиху трясцю матимеш, а не черевики (Стельмах, II, 1962, 22).