1. Словник української мови у 20 томах

трійко

ТРІ́ЙКО, невідм., числ. кільк., збірн., розм.

Те саме, що тро́є.

Зосталося тепер у Одарчиній хаті тілько трійко – Горпина, Солоха та вона (Панас Мирний);

Впіймалося з трійко окунців, і Миколина юшка їлася з апетитом (Ю. Збанацький);

Катерина зібрала хліба, врізала шматочок сала, з-під лави дістала трійко качиних яєць і подала дітям у вікно (П. Панч).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. трійко — трі́йко числівник кількісний троє збірн., розм. Орфографічний словник української мови
  2. трійко — невідм., числ. кільк., збірн., розм. Те саме, що троє. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. трійко — ТРИ (назва числа 3 і його цифрового позначення), ТРІ́ЙКА, ТРО́Є збірн., ТРІ́ЙКО збірн. розм., ТРІ́ЙЦЯ збірн. розм. Словник синонімів української мови
  4. трійко — ТРІ́ЙКО, невідм., числ. кільк., збірн., розм. Те саме, що тро́є. Зосталося тепер у Одарчиній хаті тілько трійко — Горпина, Солоха та вона (Мирний, І, 1954, 61); Впіймалося з трійко окунців, і Миколина юшка їлася з апетитом (Збан., Курил. Словник української мови в 11 томах