тріпотання
ТРІПОТА́ННЯ, я, с.
Дія і стан за знач. тріпота́ти й звуки, утворювані цією дією.
Я жив у минулому, я бачив, чув, з тріпотанням сердечним відчував смуток, радість та всі перипетії тих почувань (М. Коцюбинський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- тріпотання — тріпота́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- тріпотання — -я, с. Дія і стан за знач. тріпотати й звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
- тріпотання — ТРІПОТА́ННЯ, я, с. Дія та стан за знач. тріпота́ти й звуки, утворювані цією дією. Я жив у минулому, я бачив, чув, з тріпотанням сердечним відчував смуток, радість та всі перипетії тих почувань (Коцюб., І, 1955, 178). Словник української мови в 11 томах