тріпотати

ТРІПОТА́ТИ, очу́, о́чеш і ТРІПОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок.

1. Часто, дрібно коливатися, дрижати.

То комин [гуральні] упаде в око, то дим, як чорний кудлатий змій, тріпоче в повітрі (М. Коцюбинський);

Тріпоче сокір, сріблом потемнілим знімаючись у вогку височінь (М. Рильський);

Високо підніс він [Мотора] праву руку, а в ній легенько тріпотів папірець (І. Кириленко);

// Швидко махаючи крилами, триматися в повітрі (про птахів, метеликів і т. ін.).

Вгорі .. жайворон тріпоче (П. Дорошко);

// Швидко, безперестанно рухати, коливати, махати чим-небудь.

Небо всміхнулось до його, до Зінька, так саме, .. як до тих метеликів, що тріпотали кольористими крильцями над зеленими хвилями [хлібів] (Б. Грінченко);

Жайворонок в небо весело завився, крильцями тріпоче, піснею залився (Я. Щоголів);

З кожним разом течія все скупіше тріпотіла золотими прожилками (М. Стельмах);

// Маяти, розвіватися (на вітрі, у повітрі тощо).

Гупають сільські чоботи, лопотять підтички і тріпотять на вітрі стрічки дівчат (М. Коцюбинський);

Прапор над нашим сільбудом тріпоче, тріпоче (А. Малишко);

// Мигтіти, мерехтіти, блимати (про світло, вогонь і т. ін.).

Чорні хмари грізно йдуть від моря .. В них тріпочуть блискавиці сині... (Н. Забіла);

Зорі мигтіли, тріпотіли по обрію, мов живі (О. Гончар);

Увесь світ тріпоче-міниться в моїх очах і віддаляє та й віддаляє лебедів (М. Стельмах);

// Звучати тремтливо, переливчасто (про голос, звуки).

І поки грав Марусяк, поки тріпотіли в осіннім небі останні ридання лебединої пісні, – в великім очарованню [очаруванні] стояла товпа (Г. Хоткевич);

Переливчастий тенорок, неголосно тріпочучи, зразу ж бере за душу (М. Стельмах).

2. Судорожно здригатися всім тілом.

Біду собі купила Та й за свої гроші .. І кривий, і сліпий, Ще й де того горбатий, А як стане тріпотати, Треба з хати утікати (народний жарт);

– Катре! – почну, – а Катря як стисне мені руку: – Іде, іде [Чайченко], просто до нас іде! – шепче, а сама так і тріпоче (Марко Вовчок);

А він [щупак] тріпоче та стрибає в кошику (З. Тулуб);

В руках Ремо качка полохливо тріпотіла, а його пальці відчували калатання збентеженого пташиного серця (Олесь Досвітній);

// Часто й посилено битися (про серце).

Б'ється, тріпоче гаряче серце. Воно відчуло радість (С. Чорнобривець);

Серце тріпотить – бо ось перед очима низенькі хати, заснулі дерева, сіра колія дороги (О. Копиленко);

// Злегка дрижати, тремтіти.

Син треться біля батька, мовчить, тільки ніздрі тріпотять (Григорій Тютюнник);

* Образно. Коли уся душа тріпоче, як білий парус на човні, – Тоді рука моя не хоче Пером виводити пісні (М. Рильський);

// перен. Ледве помітно проявлятися (про життя, усмішку тощо).

Життя тріпотіло, билося в ньому [пораненому] кволим вогником в степу на осінньому вітрі (В. Козаченко);

– Яка ти славна, Уляно, при місяці, звісно. – Ну що ти вигадуєш? – ніяковіє від його слів дружина, а в пухких куточках її уст спокійно тріпоче щаслива усмішка (М. Стельмах).

3. перен., рідко. Те саме, що тремті́ти 3; дрижати (у 3 знач.).

Наллялися вже були кров'ю жили Ясенові, ось-ось вибухне страшний його гнів, що від нього завжди тріпотіло все навкруги, кидалось урозтіч. Але все ж раптом ущух, підкорився жінці (Є. Кротевич);

Скільки ж треба сонця, ласки, квітів по останнім святі перемог, щоб одвикли діти тріпотіти перед чорним привидом тривог!.. (Н. Забіла).