тріпотати

БИ́ТИСЯ (робити різкі, судорожні рухи всім тілом), ПОБИВА́ТИСЯ, КОЛОТИ́ТИСЯ, ТІ́ПАТИСЯ, ТРІ́ПАТИСЯ, ТРІПОТА́ТИ (ТРІПОТІ́ТИ) підсил., ТРІПОТА́ТИСЯ підсил. — Док.: ті́пнутися, ті́пнути, трі́пну́тися, тріпону́ти, тріпону́тися. Дервіші бігли юрмами попереду процесії, несамовито верещали, від їх вереску чманів народ, бився в конвульсіях (Р. Іваничук); Риба.. тріпалась, побивалась в сітці (І. Нечуй-Левицький); — А вони не кусаються? — поцікавився Сашко, обережно поглядаючи на рудого кота, що вже перестав тіпатися (М. Чабанівський); А він (щупак) тріпоче та стрибає в кошику (З. Тулуб). — Мемете!.. Меметику мій, — тріпотіла в її обіймах Шафіге (З. Тулуб); Перед невеличкими боковими вівтарями Лади й Діда частенько курився пахучий яловець і тріпоталися різані їм в жертву голуби — дар тухольських дівчат і парубків (І. Франко). — Пор. бо́рсатися, 1. сі́патися, 1. тремті́ти.

БИ́ТИСЯ (про серце, кровоносні судини — ритмічно скорочуватися; про кров — ритмічно рухатися), БИ́ТИ розм., ПУЛЬСУВА́ТИ, СТУ́КАТИ, СТУКОТА́ТИ (СТУКОТІ́ТИ) підсил., СТУГОНІ́ТИ підсил., ГУ́ПАТИ підсил. розм. (про серце, кров — сильно битися); КОЛОТИ́ТИСЯ, КАЛАТА́ТИСЯ, КАЛАТА́ТИ, ТІ́ПАТИСЯ, ТРІ́ПАТИСЯ, ТРІ́ПАТИ, ТРІПОТА́ТИ (ТРІПОТІ́ТИ) підсил., СТРЕПЕХА́ТИСЯ розм., ТОВКТИ́СЯ розм., ТОКОТА́ТИ (ТОКОТІ́ТИ) розм., ША́РПАТИСЯ (про серце — сильно, прискорено або нерівно різкими поштовхами битися); ЗДРИГА́ТИСЯ, СІ́ПАТИСЯ, ТЬО́ХКАТИ розм., ТЕ́НЬКАТИ розм. (про серце — сильно битися від страху, радості і т. ін). — Док.: сту́кнути, гу́пнути, ті́пнутися, трі́пну́тися, трі́пнути, стрепену́тися, стрепехну́тися, ша́рпну́тися, здригну́тися, сіпну́тися, тьо́хнути, те́нькнути. Ніколи, мабуть, історія не стискалась у такий химерний клубок, ніколи серця мільйонів не бились у такому наднапруженні (О. Довженко); Поки б'ється в жилах кров, ..нас все вперед веде любов! (В. Сосюра); Коло ока б'ють живчики (М. Коцюбинський); Її рука лежала у нього на чолі. Якась жилка гарячково пульсувала на скроні під її пальцями, і вона розуміла, що він живий (П. Дорошко); Думки шугали у Тасиній голові, кров стукала в скроні (Л. Дмитерко); В грудях стукотить серце, неначе хоче вискочити (І. Нечуй-Левицький); Дівчина озирається на всі боки і, чуючи, як гупає серце, підіймає.. обличчя до місяця (М. Стельмах); Небезпеки не було, але однаково в мене дуже колотилося серце і стукало щось у скронях (Л. Смілянський); Серце, — як не вискочить, — тіпається, шпарко ганяє гарячу кров по жилах (Панас Мирний); З переляку товклось йому в грудях серце, аж дух запирало (Л. Мартович); В руках у неї старий, жовтий лист. Пальці починають тремтіти, і серце сіпається в грудях (Ірина Вільде); Юрине серце тьохкає і підплигує в грудях, мов у порожнечі (Ю. Смолич). — Пор. 1. завмира́ти, 1. сі́патися.

БОЯ́ТИСЯ без додатка, кого-чого або з інфін. (відчувати страх перед ким-, чим-небудь), ПОТЕРПА́ТИ без додатка або з інфін., СТРАХА́ТИСЯ підсил. розм., СТРАШИ́ТИСЯ підсил. розм., ДРИЖА́ТИ без додатка, перед ким, підсил. розм., ТРЕМТІ́ТИ без додатка, перед ким, рідше чим, підсил. розм., ТРУСИ́ТИСЯ без додатка, перед ким, чим, підсил. розм., ТРЕПЕТА́ТИ без додатка, перед ким, чим, підсил. розм., ТРІПОТА́ТИ (ТРІПОТІ́ТИ) без додатка, перед ким, рідше чим, підсил. розм.; ДРЕ́ЙФИТИ без додатка, фам. (боятися труднощів, небезпеки). Вона боялась, що п'яний чоловік почне зараз же неприємну розмову, а ще більше страшилася його важких кулаків (А. Шиян); Коли ведмедя четверо гайдуків водили по вулицях, люди потерпали, дітей на горище ховали (Н. Рибак); Катя не вірила своїм вухам, страхалась божевільних вогників у Григорієвих очах (А. М'ястківський); — Я поговорю перед смертю з тими, хто пам'ятає славні бої!.. Перед ким тремтіли вороги трудящих в історичних наших боях під Броварами, у Вінниці... (О. Довженко); "На те, — каже, — щука в морі, Щоб трусивсь карась" (Л. Глібов); — Не дрейф, Іване Силовичу! Раз ти свідомо упіймав цього субчика, так ми тобі все прощаємо (Г. Епік). — Пор. 1. ляка́тися.

ЛЯКА́ТИСЯ кого, чого й без додатка (зазнавати страху, переляку від кого-, чого-небудь), СТРАХА́ТИСЯ, СТРАШИ́ТИСЯ, ПОЛО́ХАТИСЯ, САХА́ТИСЯ, ЖАХА́ТИСЯ кого, чого, підсил., УЖАХА́ТИСЯ (ВЖАХА́ТИСЯ), ТРЕМТІ́ТИ перед ким, чим і без додатка, підсил., ТРІПОТА́ТИ (ТРІПОТІ́ТИ), ТРЕПЕТА́ТИ без додатка, від кого, чого, перед ким, чим, рідше, ХАРАПУ́ДИТИСЯ розм., ПОЛОШИ́ТИСЯ кого, чого й без додатка, розм., ТІ́ПАТИСЯ перед ким, чим, розм., СПУ́ДЖУВАТИСЯ кого, чого й без додатка, діал. — Док.: зляка́тися, ізляка́тися рідше переляка́тися, наляка́тися, настраха́тися, настраши́тися, острахну́тися, перестраши́тися, споло́хатися, сполоши́тися, переполо́хатися, схарапу́дитися, переполоши́тися, наполо́хатися, ужахну́тися (вжахну́тися), зжахну́тися, спу́дитися, перепу́дитися діал. помаркотні́ти. На Нелю.. напав якийсь незрозумілий страх. Вона стала лякатись присмерку (Ірина Вільде); Захар пополотнів і перелякавсь. Холодна ввижалася йому чимсь дуже страховинним (А. Кримський); — Ви скоро й своєї тіні будете страхатися, — презирливо скривив тонкі уста Сафрон Варчук (М. Стельмах); — Невже ото все неправда, що розказував дядько Филін? То це я тільки дурно настрахалась? — сказала Настя (І. Нечуй-Левицький); Вона боялась, що п'яний чоловік почне зараз же неприємну розмову, а ще більше страшилася його важких кулаків (А. Шиян); Як я настрашилася, ще й досі тремчу, як згадаю ту ніч! (І. Франко); (Наталя Семенівна (побачивши Оксану):) Ти?!.. (Оксана:) Я! Не полохайтесь! Це не манія, а я живесенька... (М. Кропивницький); Микола був вперше на морі. Його тверда душа трохи сполохалась (І. Нечуй-Левицький); Якось вона проковтнула голку, всі страшенно сполошились (П. Панч); В перепуді після недавніх заколотів і повстань — государ, можновладець величезної країни, сахався людей (О. Ільченко); Раптом Юра схоплюється і жахається — дороги далі нема (Ю. Смолич); — Ой лишенько! — вжахається тітка. — Багато людей вбито? (Марко Вовчок); Щось грюкнуло так по хаті, що аж шибки забряжчали. Галя вжахнулась (Марко Вовчок); — А що ж, Свириде Яковлевичу, взамін дасте за цю півдесятинку?.. — Дулю з маком! Тремтиш? (М. Стельмах); Скільки ж треба сонця, ласки, квітів по останнім святі перемог, щоб одвикли діти тріпотіти перед чорним привидом тривог!.. (Н. Забіла); Мошко відкинув сю думку (про втечу). Хто ще знає, чи є чого полошитися? (І. Франко); — Хто там?.. "Господи! Розбишаки це", — подумала Пріська вся тіпаючись (Панас Мирний); Спудився цирульничина, Кинув тацку, палку й торбу, Сам же — подавай бог ноги! (І. Франко); Гриць дуже перепудився і зверещав (І. Франко). — Пор. 1. боя́тися.