1. Великий тлумачний словник сучасної мови

тріпотати

тріпота́ти

-очу, -очеш і тріпотіти, -очу, -отиш, недок.

1》 Часто, дрібно коливатися, дрижати.

|| Швидко махаючи крилами, триматися в повітрі (про птахів, метеликів і т. ін.).

|| Швидко, безперестанно рухати, коливати, махати чим-небудь.

|| Маяти, розвіватися (на вітрі, у повітрі тощо).

|| Мигтіти, мерехтіти, блимати (про світло, вогонь і т. ін.).

|| Звучати тремтливо, переливчасто (про голос, звуки).

2》 Судорожно здригатися всім тілом.

|| Часто й посилено битися (про серце).

|| Злегка дрижати, тремтіти.

|| перен. Ледве помітно проявлятися (про життя, усмішку тощо).

3》 перен., рідко. Те саме, що тремтіти 3); дрижати (у 3 знач.).

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тріпотати — тріпота́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. тріпотати — (крильми) стріпувати, (- прапор) маяти, лопотіти Словник синонімів Караванського
  3. тріпотати — див. дрижати Словник синонімів Вусика
  4. тріпотати — (світло) блимати, блимнути, виблимувати, виблимати, зіблимувати, зіблимати, наблимувати, наблимати .поблимувати, поблимати, проблимувати, проблимати, бликати, вибликувати, вибликнути, повибликувати, забликувати, забликати, побликувати, побликати... Словник чужослів Павло Штепа
  5. тріпотати — ТРІПОТА́ТИ, очу́, о́чеш і ТРІПОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок. 1. Часто, дрібно коливатися, дрижати. То комин [гуральні] упаде в око, то дим, як чорний кудлатий змій, тріпоче в повітрі (М. Словник української мови у 20 томах
  6. тріпотати — БИ́ТИСЯ (робити різкі, судорожні рухи всім тілом), ПОБИВА́ТИСЯ, КОЛОТИ́ТИСЯ, ТІ́ПАТИСЯ, ТРІ́ПАТИСЯ, ТРІПОТА́ТИ (ТРІПОТІ́ТИ) підсил., ТРІПОТА́ТИСЯ підсил. — Док.: ті́пнутися, ті́пнути, трі́пну́тися, тріпону́ти, тріпону́тися. Словник синонімів української мови
  7. тріпотати — Трі[е]пота́ти, -почу́, -по́чеш, -по́чуть і трі[е]поті́ти, -почу́, -поти́ш, -потя́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. тріпотати — ТРІПОТА́ТИ, очу́, о́чеш і ТРІПОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок. 1. Часто, дрібно коливатися, дрижати. То комин [гуральні] упаде в око, то дим, як чорний кудлатий змій, тріпоче в повітрі (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  9. тріпотати — Тріпота́ти, -чу́, -чеш гл. = трепотати. Рученятами... тріпотав. К. Дз. 163. Словник української мови Грінченка