1. Словник чужослів Павло Штепа

тріпотати

(світло) блимати, блимнути, виблимувати, виблимати, зіблимувати, зіблимати, наблимувати, наблимати .поблимувати, поблимати, проблимувати, проблимати, бликати, вибликувати, вибликнути, повибликувати, забликувати, забликати, побликувати, побликати, миготати, замиготати, замиготіти, замигтіти, помиготати, помиготіти, промиготати, промиготіти, мигкотати, мигкотіти, замигкотати, замигкотіти, помигкотати, помигкотіти, промигкотати, промигкотіти, мигтіти, замигтіти, помигтіти, промигтіти, мерехтіти, вимерехчувати, вимерехтіти, повимерехчувати, замерехчувати, замерехтіти, позамерехчувати, намерехчувати, намерехтічувати, намерехчувати, померехчувати, померехтіти, примерехчуватися, примерехтітися, попримерехчуватися, умерехчуватися, умерехтітися, повмерехчуватися, див. дрижати

моск. тремтіти

Джерело: Словник чужомовних слів і термінів Павло Штепа на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тріпотати — тріпота́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. тріпотати — (крильми) стріпувати, (- прапор) маяти, лопотіти Словник синонімів Караванського
  3. тріпотати — див. дрижати Словник синонімів Вусика
  4. тріпотати — ТРІПОТА́ТИ, очу́, о́чеш і ТРІПОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок. 1. Часто, дрібно коливатися, дрижати. То комин [гуральні] упаде в око, то дим, як чорний кудлатий змій, тріпоче в повітрі (М. Словник української мови у 20 томах
  5. тріпотати — -очу, -очеш і тріпотіти, -очу, -отиш, недок. 1》 Часто, дрібно коливатися, дрижати. || Швидко махаючи крилами, триматися в повітрі (про птахів, метеликів і т. ін.). || Швидко, безперестанно рухати, коливати, махати чим-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. тріпотати — БИ́ТИСЯ (робити різкі, судорожні рухи всім тілом), ПОБИВА́ТИСЯ, КОЛОТИ́ТИСЯ, ТІ́ПАТИСЯ, ТРІ́ПАТИСЯ, ТРІПОТА́ТИ (ТРІПОТІ́ТИ) підсил., ТРІПОТА́ТИСЯ підсил. — Док.: ті́пнутися, ті́пнути, трі́пну́тися, тріпону́ти, тріпону́тися. Словник синонімів української мови
  7. тріпотати — Трі[е]пота́ти, -почу́, -по́чеш, -по́чуть і трі[е]поті́ти, -почу́, -поти́ш, -потя́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. тріпотати — ТРІПОТА́ТИ, очу́, о́чеш і ТРІПОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок. 1. Часто, дрібно коливатися, дрижати. То комин [гуральні] упаде в око, то дим, як чорний кудлатий змій, тріпоче в повітрі (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  9. тріпотати — Тріпота́ти, -чу́, -чеш гл. = трепотати. Рученятами... тріпотав. К. Дз. 163. Словник української мови Грінченка