тріскотіти
ТРІСКОТІ́ТИ, о́че і ТРІСКОТА́ТИ, оти́ть, недок.
1. Утворювати тріск злегка і безперервно.
В куточку тріскотить стиха лампадка та вчувається часами стогін задавленого ридання (М. Старицький);
Дем'ян перебирав пальцями. М'яв їх, чути було, як тріскотіли кісточки (А. Хижняк);
Під чобітьми тріскоче сухий будяк (М. Чабанівський);
// Діючи, утворювати часті, короткі й сухі звуки, схожі на тріск (про зброю, механізми тощо).
Бомбили вокзал. Тріскотіли зенітки (І. Нехода);
В голові й досі тріскотіли телефонні дзвінки (В. Кучер);
// Звучати неначе тріск, подібно до тріску.
Десь далеко, за кам'яним гребенем, тріскотіли постріли (О. Донченко);
// Видавати характерні часті, короткі й сухі звуки (про деяких птахів, комах).
Знав тебе я в ту ще пору, Віковічний, темний ліс, .. Як від ранку і до ночі Цілі безліки пташок Без угаву тріскотіли Між рясних твоїх гілок (Я. Щоголів);
Цикади тріскочуть;
// З тріском розриватися, рватися, лопатися.
Як горобці у пилюзі, хлоп'ята – Замурзані модерні дикуни На глині борюкаються завзято, Аж тріскотять нейлонові штани (І. Драч);
// чим. Розгризаючи, лузаючи що-небудь, утворювати звуки, схожі на тріск.
Гамір, сміх, голоси... А над усім – насінням, як коники в траві, тріскотять [дівчата]. І на землю лушпиння цвітом білим сиплеться (А. Головко);
* Образно. Ліщина шелестіла й тріскотіла стиглими горіхами, немов охоплена полум'ям (І. Волошин).
2. перен., розм. Швидко, безупинно говорити.
– Що, бив би? – Може, битимеш?! – Малі руки... руки не виросли! – тріскотала вона, соваючись на місці (Панас Мирний).
Значення в інших словниках
- тріскотіти — тріскоті́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- тріскотіти — див. говорити; звучати Словник синонімів Вусика
- тріскотіти — -оче і тріскотати, -отить, недок. 1》 Утворювати тріск злегка і безперервно. || Діючи, утворювати часті, короткі й сухі звуки, схожі на тріск (про зброю, механізми тощо). || Звучати неначе тріск, подібно до тріску. Великий тлумачний словник сучасної мови
- тріскотіти — СЮРЧА́ТИ (про комах — коників, цвіркунів та ін., зрідка про деяких птахів — видавати різкі, перев. високі й часто повторювані звуки), СЮ́РКАТИ, СЮРКОТА́ТИ (СЮРКОТІ́ТИ) підсил., ЦВІРЧА́ТИ, ЦВІРКОТА́ТИ (ЦВІРКОТІ́ТИ) підсил., ЦВІ́РКАТИ, ЦЮРЧА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
- тріскотіти — ТРІСКОТІ́ТИ, о́че і ТРІСКОТА́ТИ, оти́ть, недок. 1. Утворювати тріск злегка і безперервно. В куточку тріскотить стиха лампадка та вчувається часами стогін задавленого ридання (Стар., Облога.., 1961, 15); Дем’ян перебирав пальцями. Словник української мови в 11 томах