1. Словник української мови у 20 томах

тужливо

ТУЖЛИ́ВО.

Присл. до тужли́вий.

Тужливо і протяжно лилися звуки вівчарської трембіти (І. Франко);

Гадали було дівки зрушити її [молоду], до сліз довести .. І співали тужливо, жалібно виводили – самі плакали (Г. Хоткевич);

Він дивився тужливо своїми по-дитячому невинними очима на смужку неба в загратованому віконці (Ю. Збанацький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тужливо — тужли́во прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. тужливо — див. тривожно Словник синонімів Вусика
  3. тужливо — Присл. до тужливий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. тужливо — ТУЖЛИ́ВО. Присл. до тужли́вий. Тужливо і протяжно лилися звуки вівчарської трембіти (Фр., III, 1950, 8); Гадали було дівки зрушити її [молоду], до сліз довести.. І співали тужливо, жалібно виводили — самі плакали (Хотк. Словник української мови в 11 томах
  5. тужливо — Тужливо нар. Тоскливо, грустно. Грав він раз весело, а відтак знов сумно, тужливо. Федьк. Словник української мови Грінченка