турбуватися

ТУРБУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, недок.

1. Бути неспокійним, хвилюватися; непокоїтися.

– Не турбуйся, стара, не буде твоя Катруся в нарузі! (Марко Вовчок);

– А я тут уже турбуюся. Обідати пора, а вас нема (І. Франко);

Надвечір Остап почав турбуватися: де ділася Соломія, що її нема досі? (М. Коцюбинський);

– Не турбуйся, Марійко, не встигне вона [яблунька] втретє зазеленіти, як я прибуду (І. Цюпа);

// за кого – що, про кого – що, ким, чим. Виявляти занепокоєння стосовно кого-небудь, з приводу чогось.

– За дорогу не турбуйся, До пекла навпростець прямуйся Пішком – не треба і коня (І. Котляревський);

– Пане ясновельможний! Про що ви турбуєтесь! – сказав козак Сердюк. – Та ми за вас усі голови положимо! (П. Куліш);

[Грицько:] Коли ви, Ганно Васильовно, тільки про гроші турбуєтесь... то... грошей можна знайти (Панас Мирний);

Мною не турбуйтеся: я собі даю раду (М. Коцюбинський);

– За дочку, товаришу майор, не турбуйтесь... І сама здорова, і в здоровий колектив попала (О. Гончар);

Ще довго лежала [Надійка] без сну й думала... про нього – Зігфріда. Турбувалася ним,як маленьким (В. Козаченко).

2. Виявляти увагу до чиїхось потреб, піклуватися про кого-, що-небудь.

Гірко та трудно їй приладилося жити. А проте вона .. не подавалася – турбувалася й про себе, й про дочку (Панас Мирний);

Катруся, дарма що невеличка, бігає, порається, турбується про всіх (О. Іваненко);

Сергій же як молодий господар, в обов'язок якого входило турбуватися за своїх гостей, не обійшов своєю увагою і Кузя (Григорій Тютюнник).

3. чим, біля (коло) чого і без дод. Активно діяти, що-небудь робити, клопотатися.

Літає пташечка по полю, Весь день турбується, не їсть (Л. Глібов);

– Що се ти, любко, бог з тобою! Оце знов усім турбуєшся! Та я все зроблю..! (Марко Вовчок);

Мар'я з панею турбувалися біля печі (Панас Мирний).

(1) Не турбу́йтесь; Мо́жете не турбува́тися:

а) ввічлива відмова на якесь запрошення, пропозицію і т. ін.

[Орест:] Ви мені позволите провести вас? [Любов:] Не турбуйтесь, я не боюсь сама йти (Леся Українка);

– Може б, до мене хоч самі пішли на гостину?.. – Я піду з бійцями, – одказує командир, – можете не турбуватися (Ю. Яновський);

б) прохання не утруднювати себе, дбаючи про щось.

Пришліть нам що-небудь з своєї теки; не турбуйтесь переписуванням (М. Коцюбинський).