турбувати
ТУРБУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., кого, що.
1. Викликати неспокій, хвилювання; непокоїти.
Явдосі не спалося. Стару голову турбували важкі та нерадісні думки про Йосипову долю... (Панас Мирний);
До нашого села від двірця треба їхати 7 верст, а переїзд сей хай Вас не турбує, бо тепер як знаємо, коли прибудете, то вишлемо коні на дворець (Леся Українка);
Батькові крики його не турбують. Юра до них уже звик (Ю. Смолич);
// рідко. Мучити, бути відчутним (про біль, хворий орган і т. ін.).
Я чую біль, але цей біль уже не турбує (Ю. Яновський).
2. Порушувати чий-небудь спокій.
Нащо вже й бога турбувать, Коли по-нашому не буде (Т. Шевченко);
Щоб не турбувати матері, вона взяла з собою ключ (О. Донченко);
[Людмила:] Андрій Григорович погано почуває себе і дуже просив, щоб його не турбували (З. Мороз);
Над нашим домом пролягає траса .. Шумливі пролітають літаки Вдень і вночі. – Це заважає вам, Турбує вас, тривожить, непокоїть? (М. Рильський).
3. перен. Виводити що-небудь із стану спокою.
Вечірній вітер турбував стареньку нашу грушу (Леся Українка);
Кругом мряка, кругом хуга І мороз лютує, Наганяє вітер тучу, Дерева турбує (Дніпрова Чайка);
Інший турбує веслом простори морів небезпечних, Інший береться до зброї і важить на царські чертоги (М. Зеров).
Значення в інших словниках
- турбувати — турбува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- турбувати — Непокоїти, не давати спокою <�спочинку>, завдавати клопоту, клопотати, чинити клопоти, с. хвилювати, тривожити, бентежити, не давати <�спокійно> спати; (з... Словник синонімів Караванського
- турбувати — -ую, -уєш, недок., перех. 1》 Викликати неспокій, хвилювання; непокоїти. || рідко. Мучити, бути відчутним (про біль, хворий орган і т. ін.). 2》 Порушувати чий-небудь спокій. 3》 перен. Виводити що-небудь зі стану спокою. Великий тлумачний словник сучасної мови
- турбувати — ХВИЛЮВА́ТИ (виводити когось з душевної рівноваги, виклика́ти тривогу, робити неспокійним), НЕПОКО́ЇТИ, ТРИВО́ЖИТИ, ТУРБУВА́ТИ, РОЗТРИВО́ЖУВАТИ, БЕНТЕ́ЖИТИ, ЗБЕНТЕ́ЖУВАТИ, РОЗБЕНТЕ́ЖУВАТИ, РОЗ'ЯТРЮВАТИ, БУНТУВА́ТИ, РОЗБУ́РХУВАТИ, ПОРУ́ШУВАТИ, ЗАЧІПА́ТИ... Словник синонімів української мови
- турбувати — ТУРБУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех. 1. Викликати неспокій, хвилювання; непокоїти. Явдосі не спалося. Стару голову турбували важкі та нерадісні думки про Йосипову долю… (Мирний, IV, 1955, 52); До нашого села від двірця треба їхати 7 верст... Словник української мови в 11 томах
- турбувати — Турбува́ти, -бу́ю, -єш гл. 1) Безпокоить, утруждать. Не турбуй бо мене своїм проханням. 2) Безпокоиться, утруждаться. Нехай батько не турбує, мені вінця не купує. н. п. 3) Волновать, возмущать. Бога прохали, щоб він моря не турбував. Словник української мови Грінченка