1. Словник української мови Грінченка

турбувати

Турбува́ти, -бу́ю, -єш

гл.

1) Безпокоить, утруждать. Не турбуй бо мене своїм проханням.

2) Безпокоиться, утруждаться. Нехай батько не турбує, мені вінця не купує. н. п.

3) Волновать, возмущать. Бога прохали, щоб він моря не турбував.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. турбувати — турбува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. турбувати — Непокоїти, не давати спокою <�спочинку>, завдавати клопоту, клопотати, чинити клопоти, с. хвилювати, тривожити, бентежити, не давати <�спокійно> спати; (з... Словник синонімів Караванського
  3. турбувати — ТУРБУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., кого, що. 1. Викликати неспокій, хвилювання; непокоїти. Явдосі не спалося. Стару голову турбували важкі та нерадісні думки про Йосипову долю... Словник української мови у 20 томах
  4. турбувати — -ую, -уєш, недок., перех. 1》 Викликати неспокій, хвилювання; непокоїти. || рідко. Мучити, бути відчутним (про біль, хворий орган і т. ін.). 2》 Порушувати чий-небудь спокій. 3》 перен. Виводити що-небудь зі стану спокою. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. турбувати — ХВИЛЮВА́ТИ (виводити когось з душевної рівноваги, виклика́ти тривогу, робити неспокійним), НЕПОКО́ЇТИ, ТРИВО́ЖИТИ, ТУРБУВА́ТИ, РОЗТРИВО́ЖУВАТИ, БЕНТЕ́ЖИТИ, ЗБЕНТЕ́ЖУВАТИ, РОЗБЕНТЕ́ЖУВАТИ, РОЗ'ЯТРЮВАТИ, БУНТУВА́ТИ, РОЗБУ́РХУВАТИ, ПОРУ́ШУВАТИ, ЗАЧІПА́ТИ... Словник синонімів української мови
  6. турбувати — ТУРБУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех. 1. Викликати неспокій, хвилювання; непокоїти. Явдосі не спалося. Стару голову турбували важкі та нерадісні думки про Йосипову долю… (Мирний, IV, 1955, 52); До нашого села від двірця треба їхати 7 верст... Словник української мови в 11 томах