турбувати

Непокоїти, не давати спокою <�спочинку>, завдавати клопоту, клопотати, чинити клопоти, с. хвилювати, тривожити, бентежити, не давати <�спокійно> спати; (з ч. не i>кого</i) давати спокій кому; п-к -УЮЧИЙ, що турбує, здатний занепокоїти, звиклий турбувати, неспокійний, бентежливий, тривожний, докучливий, дошкульний.

Джерело: Практичний словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

турбувати — турбува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
турбувати — ТУРБУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., кого, що. 1. Викликати неспокій, хвилювання; непокоїти. Явдосі не спалося. Стару голову турбували важкі та нерадісні думки про Йосипову долю... Словник української мови у 20 томах
турбувати — -ую, -уєш, недок., перех. 1》 Викликати неспокій, хвилювання; непокоїти. || рідко. Мучити, бути відчутним (про біль, хворий орган і т. ін.). 2》 Порушувати чий-небудь спокій. 3》 перен. Виводити що-небудь зі стану спокою. Великий тлумачний словник сучасної мови
турбувати — ХВИЛЮВА́ТИ (виводити когось з душевної рівноваги, виклика́ти тривогу, робити неспокійним), НЕПОКО́ЇТИ, ТРИВО́ЖИТИ, ТУРБУВА́ТИ, РОЗТРИВО́ЖУВАТИ, БЕНТЕ́ЖИТИ, ЗБЕНТЕ́ЖУВАТИ, РОЗБЕНТЕ́ЖУВАТИ, РОЗ'ЯТРЮВАТИ, БУНТУВА́ТИ, РОЗБУ́РХУВАТИ, ПОРУ́ШУВАТИ, ЗАЧІПА́ТИ... Словник синонімів української мови
турбувати — ТУРБУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех. 1. Викликати неспокій, хвилювання; непокоїти. Явдосі не спалося. Стару голову турбували важкі та нерадісні думки про Йосипову долю… (Мирний, IV, 1955, 52); До нашого села від двірця треба їхати 7 верст... Словник української мови в 11 томах
турбувати — Турбува́ти, -бу́ю, -єш гл. 1) Безпокоить, утруждать. Не турбуй бо мене своїм проханням. 2) Безпокоиться, утруждаться. Нехай батько не турбує, мені вінця не купує. н. п. 3) Волновать, возмущать. Бога прохали, щоб він моря не турбував. Словник української мови Грінченка