тьмяний

ТЬМЯ́НИЙ, а, е.

1. Слабий, неяскравий (про світло, вогонь і т. ін.).

При тьмяному світлі стіни ще тісніше обступали Раїсу (М. Коцюбинський);

Всі статуї в тьмяному світлі білої ночі здаються зовсім іншими, ніж удень (О. Іваненко);

Єдине віконце в сінях, загратоване, як і в канцелярії, звичайними тюремними гротами, ледве пропускало тьмяне світло місяця (З. Тулуб);

Безлюдна вуличка принишкла в сутінках, дрімала, блимаючи тьмяними вогниками (С. Журахович);

// Який дає мало світла, погано освітлює.

Увійшовши у вбогу хатку Грицькову, освічену поганенькою тьмяною лампою на стіні, троє товаришів побачили там усю сім'ю (Б. Грінченко);

// Сірий, похмурий, не сонячний, хмарний.

Тьмяний і короткий осінній день на очах згасав, але ліхтарів ще не запалювали (В. Козаченко);

// Слабо, погано освітлений, в який погано проникає світло; темний.

Глянувши просто – печера тьмяна під навислим камінням (М. Зеров);

Згадалася йому бідна, тьмяна халупчина, і каправий батько, і поморщена мовчазна мати (Мирослав Ірчан).

2. Без блиску, матовий.

Актриса лежала тихо і поволі намотувала пасмо свого темного, тьмяного волосся на тонкий, блідий палець (Леся Українка);

Неспокоєм і тривогою віє від тьмяного полиску зброї (В. Козаченко);

Ти пам'ятаєш? Десь іржали коні, і сонце падало за тьмяним морем трав, на землю маки кинувши червоні (В. Сосюра);

Сода і мило роблять фарбу тьмяною. Вода з нашатирним спиртом надає фарбі блиску (з наук. літ.);

// Мутний, непрозорий.

Вікна тьмянії, мов очі слабого, В хаті порожній самотньо, убого (Леся Українка);

Крізь тьмяне скло дверей видно, як Маша бере душ (І. Микитенко);

Стоїть на могилі [кам'яний богатир], дивиться великими очима в тьмяну далину (С. Скляренко);

// Який втратив яскравість; бляклий.

Від сонця акварельні фарби робляться тьмяними;

// Не сильний, не різкий.

Тьмяний блиск золота ударив у вічі (Н. Рибак);

Чорні лакові черевики блищали тьмяним лиском (Ю. Смолич);

// Темнуватий або темний.

Я пам'ятаю вечір тьмяний над Петербургом голубим: морозний блиск, і вітер п'яний, і над Ісаком – сизий дим (М. Драй-Хмара);

Та насуває хмара тьмяна, – невже на бурю, на грозу? (П. Тичина);

// Позбавлений чіткості, невиразний, розпливчастий; погано видний.

Над тьмяними обрисами далеких гір купчились низькі .. хмарки (В. Козаченко);

У задимленому сяйві ліхтаря ледве можна було побачити, як біля ковша вовтузились тьмяні постаті (М. Стельмах).

3. перен. Затьмарений, затуманений, невиразний (про очі, погляд і т. ін.).

Наче труп, сухий та жовтий, Син лежав на лоні в неї; Мертві, широко розкриті, Тьмяні, смутні в нього очі (Леся Українка);

У тьмяних очах Замули з'явились якісь недобрі блиски (І. Волошин);

– Читайте далі, батюшко, – простогнав Білоконь, прикипівши тьмяними очима до газети в руках отця Герасима (О. Довженко).