тьмяний

ТЬМЯ́НИЙ, а, е.

1. Слабий, неяскравий (про світло, вогонь і т. ін.).

При тьмяному світлі стіни ще тісніше обступали Раїсу (Коцюб., І, 1955, 311);

Всі статуї в тьмяному світлі білої ночі здаються зовсім іншими, ніж удень (Iв., Тарас. шляхи, 1954, 80);

Єдине віконце в сінях, загратоване, як і в канцелярії, звичайними тюремними гротами, ледве пропускало тьмяне світло місяця (Тулуб, В степу.., 1964, 25);

Безлюдна вуличка принишкла в сутінках, дрімала, блимаючи тьмяними вогниками (Жур., Вечір.., 1958, 212);

// Який дає мало світла, погано освітлює.

Увійшовши у вбогу хатку Грицькову, освічену поганенькою тьмяною лампою на стіні, троє товаришів побачили там усю сім’ю (Гр., II, 1963, 353);

// Сірий, похмурий, не сонячний, хмарний.

Тьмяний і короткий осінній день на очах згасав, але ліхтарів ще не запалювали (Коз., Листи.., 1967, 226);

// Слабо, погано освітлений, в який погано проникає світло; темний.

Глянувши просто — печера тьмяна під навислим камінням (Зеров, Вибр., 1966, 226);

Згадалася йому бідна, тьмяна халупчина, і каправий батько, і поморщена мовчазна мати (Ірчан, II, 1958, 29).

2. Без блиску, матовий.

Актриса лежала тихо і поволі намотувала пасмо свого темного, тьмяного волосся на тонкий, блідий палець (Л. Укр., III, 1952, 709);

Неспокоєм і тривогою віє від тьмяного полиску зброї (Коз., Сальвія, 1959, 45);

Ти пам’ятаєш? Десь іржали коні, і сонце падало за тьмяним морем трав, на землю маки кинувши червоні (Сос., Солов. далі, 1957, 11);

Сода і мило роблять фарбу тьмяною. Вода з нашатирним спиртом надає фарбі блиску (Хлібороб Укр., 8, 1966, 46);

// Мутний, непрозорий.

Вікна тьмянії, мов очі слабого, В хаті порожній самотньо, убого (Л. Укр., І, 1951, 72);

Крізь тьмяне скло дверей видно, як Маша бере душ (Мик., І, 1957, 220);

Стоїть на могилі [кам’яний богатир], дивиться великими очима в тьмяну далину (Скл., Святослав, 1959, 46);

// Який втратив яскравість; бляклий.

Від сонця акварельні фарби робляться тьмяними;

// Не сильний, не різкий.

Тьмяний блиск золота ударив у вічі (Рибак, Переясл. рада, 1948, 40);

Чорні лакові черевики блищали тьмяним лиском (Смолич, IV, 1959, 196);

// Темнуватий або темний.

Я пам’ятаю вечір тьмяний над Петербургом голубим: морозний блиск, і вітер п’яний, і над Ісаком — сизий дим (Др.-Хмара, Вибр., 1969, 40);

Та насуває хмара тьмяна, — невже на бурю, на грозу? (Тич., Зростай.., 1960, 31);

// Позбавлений чіткості, невиразний, розпливчастий; погано видний.

Над тьмяними обрисами далеких гір купчились низькі.. хмарки (Коз., Вісімсот.., 1953, 109);

У задимленому сяйві ліхтаря ледве можна було побачити, як біля ковша вовтузились тьмяні постаті (Стельмах, І, 1962, 146).

3. перен. Затьмарений, затуманений, невиразний (про очі, погляд і т. ін.).

Наче труп, сухий та жовтий, Син лежав на лоні в неї; Мертві, широко розкриті, Тьмяні, смутні в нього очі (Л. Укр., IV, 1954, 181);

У тьмяних очах Замули з’явились якісь недобрі блиски (Вол., Озеро.., 1959, 94);

— Читайте далі, батюшко, — простогнав Білоконь, прикипівши тьмяними очима до газети в руках отця Герасима (Довж., І, 1958, 71).